Зірки вселенського масштабу

75

Мене вкрай задолбали повальне захоплення блогерами. Практично всі мої знайомі стежать за якимись хлопцями і бурхливо обговорюють кожен новий пост або відео. Мене це в принципі не напружує, у всіх свої інтереси, але як же задовбали реакція цих самих знайомих, коли вони дізнаються, що я не знаю ні одного блогера і ні за ким не стежу.

О боже, я не в курсі, що якийсь там американський мужик виклав ролик про те, як він, припустимо, риється в гаражі з татусем! Це ж так мило і по-сімейному! Я терміново зобов’язана піти і подивитися! О, а ще там чувак виклав огляд на якийсь кліп чи фільм, я теж зобов’язана це побачити! І нічого, що у мене, по-перше, є своя думка, а по-друге, є з ким обговорити все це в реальності, замість того щоб переглядати однобоке відео з нудним монологом. А ось тут дівчинка викладає свої уроки по макіяжу. По макіяжу, з яким з дому не вийдеш, тільки й залишається, що фоткати це справа і викладати в інтернет.

Я вважаю своє життя досить цікавою, і мені вистачає щоденних звітів про пережите від мами і чоловіка. Я дивлюся кілька каналів про науці і мистецтві, так що інформації мені теж достатньо. І періодично я дивлюся відео з котиками. Ніякі блогери мені не потрібні. Ладно, брешу. Я стежу за кількома художниками, але вони просто викладають в мережу свої роботи. Це трохи відрізняється від «сміщних обзорчиков» на все підряд і «видосиков з життя».

Звичайно ж, я висловлюю людині свою точку зору, коли мене звинувачують в цьому страшному гріху, але як же задолбали…