Ми живемо в епоху ринкових відносин. Здавалося б, рай для споживача: клієнт завжди прав, за його гроші повинен зЕкшн снюватися будь-який каприз. А що ми маємо на ділі?
Прийшла недавно в великий магазин побутової електроніки, де консультанти мають звичай ґвалтувати своїм сервісом: пройтися по залу і озирнутися без настирливого бубніння у вухо просто неможливо. В цей раз мені потрібна була конкретна річ. Вибрала потрібну модель, звернулася до послужливої на перший погляд дівчинці. Хвилин десять пішло на пошук коробки, яка так і не була знайдена. Ну, буває. Погодилася на іншу схожу модель. Дівчина принесла прилад на стенд для перевірки і хвилин п’ять намагалася включити сама, а наступні п’ять хвилин — з допомогою іншого консультанта чоловічої статі. У ту секунду, коли я намірилася піти, прилад нарешті запрацював. Ще п’ять хвилин пішло на пошук паперів, які так і не знайшлися. Намагаючись не матюкатися вголос, я покинула магазин без потрібної мені покупки.
А ще мені вже півтора року нав’язливо телефонували представники зеленого банку з розповідями про те, який я у них почесний клієнт, і з цього приводу мені схвалена кредитна карта на офігенно вигідних умовах. Я принципово проти життя в борг, тому довго відмовлялася, але задрали так, що вирішила: «Заберу, зайвою не буде». Замовила онлайн і в призначений день піЕкшн шла до вибраного відділення. Хвилин тридцять провела в електронній черзі, щоб потім дізнатися, що у них не працює програма, і карту мені сьогодні видати ніяк не можуть.
Ці два випадки сталися зі мною тільки за останній тиждень.
Блін, «генії маркетингу», перш ніж впарювати комусь послугу, переконайтеся, що ви в змозі її надати!
