Хто-хто в теремочку живе?

48

Багато тут було сказано на тему взаємин батьків і дітей, мабуть, висловлюсь і я.

Чесно кажучи, я не розумію людей, які готові виставити дитину на вулицю в 18 років тому, що «він уже повнолітній лоб і негоже сидіти на мамкиной шиї». А ще ці індивідууми чомусь впевнені, що їх нащадки зобов’язані самі себе забезпечувати житлоплощею.

Можливо, багато хто зі мною не погодяться, але моя думка така: дитина — це рішення та відповідальність батьків. Їх завдання — не тільки виховати гідного члена суспільства, але і дати йому необхідний старт.

Ви самі кров’ю і потім заробили на квартиру? Похвально. Ні, правда, це дуже здорово. Але це зовсім не означає, що ви дитині нічого не повинні. Інакше виникає парадокс — дитини захотіли ВИ, а віддуватися за ВАШЕ ж рішення доводиться йому. Та ні, я не пропоную дути дітям в попу, задовольняти всі їхні забаганки і усілякими іншими способами вирощувати в них лінь і егоцентризм. Але дати дитині необхідне батьки просто зобов’язані. Окреме житло теж сюди відноситься.

Нехай це буде хоча б кімната в гуртожитку або ж знімна квартира, але це той самий стимул, який підштовхне змужнілого дитини до самостійності і відповідальності за свої вчинки. На мій погляд, у 18 років нереально без тат, мам і кредитів отримати власну житлоплощу, буде навіть вкрай проблематично оплачувати власне житло. І то це можливо в тому випадку, якщо випускник школи відразу ж влаштуватися на роботу без продовження навчання. Куди в такому випадку батьки збираються виставляти повнолітньої дитини? Невже їм настільки байдужа його життя?

Моєму синові поки всього два роки, проте я вже задаюся питанням пристрою його подальшої долі. Я поки не знаю, чим він захоче займатися в житті, чи буде бажання вчитися і продовжувати навчання. Зрозуміло, я спробую допомогти йому визначитися, хоч це і не гарантує рівним рахунком нічого. Але мені буде набагато спокійніше, що у дитини є дах над головою, свій кут, де він зможе робити все, що вважатиме за потрібне (в рамках закону, природно), куди зможе повернутися після важкого дня і побути наодинці з собою.