Я товста. Ні, правда, я знаю, що товста. І мене задовбали люди, які дивляться мені в тарілку.
Я з ранньої юності ненавиджу спільні прийоми їжі з ким-небудь, окрім сім’ї. Тому що чи не кожен норовить прокоментувати кількість і якість їжі, яку я завантажую в себе. Цим грішать і жінки, і чоловіки, але жінки в два рази частіше. Якщо кожен другий мужик норовить ляпнути що-небудь начебто: «Ого, а ти лопаешь не менше за мене», то дами просто поголовно сунуть ніс мені під ложку.
Я багато їм, так. І я навіть не буду виправдовуватися тим, що багато рухаюся. Чому? Тому що хочу — і їм! Я нікого не объедаю. Я болісно педантична в фінансових питаннях, і якщо необхідно скинутися на жратву, то я вважатиму за краще переплатити на всяк випадок, але ніхто не вправі вказувати, скільки мені є!
Чоловіки, з якими я обідаю/вечеряю з приятельству, по роботі і навіть за дружбу! Ви не доглядати за мною прийшли, так? Свій рахунок я оплачую сама, так? Так яке вам діло?
Дами! З вами складніше. Ні, я не хочу схуднути. Та хай навіть і хочу, я вам на повноту не скаржуся. Не треба мене жаліти. Не треба віднімати у мене їжу. Не треба зневажливо або насмішкувато коментувати. Дивна ситуація складається за столом, коли тоненькі дівчинки з швидким обміном речовин жеруть в три горла, а мені пропонується задовольнитися листком салату і несолоної куркою.
А знаєте, що найцікавіше? Два моменту.
Я вже багато років не набираю ваги. Тобто я товста, так, але однаково товста взимку і влітку, сьогодні і п’ятнадцять років тому. Будова у мене таке.
У мене був час, коли я провела на зоні три роки. Без передач і свиданок. А оскільки я ще й горда, то зі штрафним ізолятором. І з важкою роботою — не лісоповал, куди у нас жінок не посилають, але дуже близько до того. Якщо ви не знаєте, що це таке, то вам пощастило. І так, я схудла… трошки. Незважаючи на те, що мені було тоді трохи за двадцять, друге підборіддя нікуди не пішов, як і жирне пузо з круглими боками. Я скинула близько восьми кілограмів, але в моєму випадку це… Вісім кілограмів за три роки, коли я часом заснути від голоду не могла! Тому що пайка мені, природно, не вистачало.
А повернувшись, я набрала ті ж вісім кілограмів. Може, дев’ять. Або навіть десять. Я не знаю, які процеси відбуваються у мене в організмі, але в мене були круглі боки і заострившийся, як у покійників, ніс. І запалі очі. І тремтячі руки.
Я буду їсти стільки, скільки я хочу, доки я плачу за це сама. Хоч відро їжі. І мене задовбали всі ці… яким кортить.
