10 великих лауреатів нобелівської премії і їх відкриття

28

Не завжди премію присуджують саме за головні досягнення вчених, але в цілому стокгольмським академікам важко відмовити в прозорливості
Знамениту премію Альфреда Нобеля, згідно із заповітом шведа, вручають в області фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури, а також за сприяння у зміцненні миру в усьому світі. З 1969 року Банк Швеції ініціював вручення Нобелівської премії по економіці.

Вільгельм Рентген, Нобелівська премія з фізики 1901 року за «відкриття чудових променів, названих на його честь»
Німецький фізик, друга літера прізвища якого, до речі, читається як «е», став першим лауреатом Нобелівської премії в цій дисципліні. «Ікс-промені» Вільгельм Рентген відкрив незадовго до цього, в кінці 1895 року, але їх виключне значення стало очевидно відразу і всім – так, до речі, дуже рідко буває.
Випромінювання, вільно проходить крізь м’які тканини, гірше через щільні і майже повністю затримувані твердими, стало абсолютно незамінним засобом діагностики в травматичної хірургії і застосовується в багатьох інших областях. До честі цього великого подвижника, він відмовився запатентувати свій винахід, заявивши, що воно повинно бути загальнодоступним.
Макс Планк, Нобелівська премія з фізики 1918 року за відкриття квантів енергії
Один з руйнівників класичної ньютонівської фізики, німець Макс Планк зовсім не збирався ниспровергать основи: просто його спостереження за розподілом енергії в спектрі абсолютно чорного тіла ніяк не хотіли лягати в русло колишніх уявлень; енергія поширювалася не рівномірно, а як би ривками.
Для опису цих «ривків» Планку довелося винайти «квант дії», нині відомий як «постійна Планка» і описує зв’язок енергії з частотою, матерії з хвилями.
Це стало початком абсолютно нового розділу фізики – квантової механіки. До речі, квантові комп’ютери в дуже недалекому майбутньому витіснять традиційні, засновані ще на транзисторних технологіях. Але самим важливим відкриттям маститого фізика Планка став молодий вчений Альберт Ейнштейн, якого Планк рано помітив, високо оцінив і яким всіма силами допомагала просуватися.
Альберт Ейнштейн, премія з фізики 1921 року за «відкриття фотоелектричного ефекту та інші роботи».
Найбезглуздіша з усіх преміальних формулювань: не помічати Ейнштейна було неможливо, але визнати його теорію відносності і пов’язане з нею опис гравітації академіки теж не могли. Тому й вдалися до компромісного рішення: дати премію, але за що-небудь нейтральне, «вегетаріанський».
Тим часом німецький єврей Ейнштейн був, безперечно, найбільшим розумом XX століття, слідом за своїм учителем Планком объяснившим світ зовсім по-новому.
Альберт Ейнштейн подивився на Всесвіт немов у перший раз, немов звільнившись від усього, чого його вчили, – і знайшов абсолютно нові пояснення давно існуючих явищ. Він сформулював ідею відносності часу, він побачив, що на близькосвітлових швидкостей не працюють закони ньютона, він зрозумів, як матерія і хвиля перетікають один в одного, він вивів рівняння про залежність енергії від маси і швидкості. Він вплинув на майбутнє набагато сильніше, ніж Гітлер і Сталін, Калашніков і Гагарін, Гейтс і Джобс разом узяті. Ми живемо в світі, який винайшов Ейнштейн.
Енріко Фермі, Нобелівська премія з фізики 1938 року за відкриття ядерних реакцій, що викликаються повільними нейтронами
Цей італійський фізик прожив лише 53 роки, але зробив за цей час стільки, що вистачило б на 6-8 Нобелівських премій. Але найяскравішим винаходом Енріко Фермі став перший у світі ядерний реактор, можливість якого він заздалегідь обґрунтував теоретично.
2 грудня 1942 року схожий на стіс агрегат здійснив першу в світі керовану ядерну реакцію, видавши потужність близько половини вата. Через десять днів реакцію довели вже до 200 ватт, а згодом ядерна енергетика стала важливою, хоч і дуже небезпечною частиною світової економіки.
Олександр Флеммінг, премія по фізіології і медицині 1945 року за відкриття пеніциліну
У нашій культурі, заснованої на християнській етиці, життя людини ставиться вище будь-яких теорій. Тому на одне з перших місць в історії премії ми поставимо скромного шотландця, якому одного разу «просто пощастило». Вираз «британський вчений» завжди буде звучати гордо хоча б тому, що на світі існував сер Олександр, який створив перший в історії антибіотик на основі пеніциліну.
Відкриття Флеммінга (багато в чому випадковий) датована 1928-29 роками, промислове виробництво почате під час Другої світової війни. Поширення антибіотиків – головна причина того, що середня тривалість життя на Землі з 1950-го (тобто вже без урахування військових втрат) по 2017 рік зросла з 47,7 років до 71,0 року – тобто більше, ніж за всю попередню історію людства!
Бертран Рассел, Нобелівська премія по літературі 1950 року «в знак визнання його різноманітних і значущих творів»
Будь ласка, перестаньте сміятися. Премія з літератури Расселу – це дійсно анекдот, але що ж поробиш, якщо Альфред Нобель не встановив нагород для математиків (цю науку він відверто недолюблював), ні для філософів? Довелося академікам якось вивертатися, щоб нагородити один з кращих і найбільш вільних умів XX століття.
Рассел в першу чергу – логік, його внесок тут є, мабуть, найбільшим з часів Аристотеля. Цей англієць – батько математичної логіки, йому вдалося об’єднати принципи двох наук, причому під прапорами логіки. Більш того, логічні принципи Рассел застосовував і щодо етики, що зробило його активним громадським діячем, співавтором Декларації Рассела – Ейнштейна проти загрози ядерної війни. Могли б і Премію миру дати, але боялися негативної реакції Вашингтона і Москви одночасно…
Вільям Шоклі, Джон Бардін і Уолтер Братейн, Нобелівська премія з фізики 1956 року за відкриття напівпровідників і транзисторного ефекту
Три американських фізика в кінці 1947 року на підставі попередніх розробок десятків вчених створили перший діючий точковий біполярний транзистор – напівпровідниковий компонент, здатний управляти електричним сигналом, практично не споживаючи електроенергію.
Економічні і компактні транзистори дуже швидко витіснили з радіотехніки незручні електронні лампи і стали вирішальним кроком на шляху до винаходу видатного засоби виробництва інших винаходів. Ім’я йому – комп’ютер. До речі, Джон Бардін пізніше став єдиним в історії вченим, які отримали Нобелівську премію з фізики двічі, другий – за створення теорії надпровідності.
Альбер Камю, Нобелівська премія з літератури 1957 року за «величезний внесок у літературу, высветивший значення людської совісті»
Дивна формулювання Нобелівського комітету, але не могли ж академіки подякувати французького есеїста за визнання абсурдності буття! Альбер Камю, сам того не бажаючи, став великим спокусником, отметающим все зовнішнє, поверхневе, видиме і залишає свого читача наодинці з самими «простими», а на ділі нерешаемыми проблемами. «Вирішити, варте чи не варте життя того, щоб його прожити, – значить відповісти на фундаментальне питання» – саме Камю сформулював це після декількох тисяч років існування і розвитку філософії.
Одночасно він розглянув і відкинув одвічно спокусливу ідею бунту, уподібнивши її праці міфологічного Сізіфа, нескінченно вкатывающего на гору один і той же камінь. І в той же час, продовжуючи тему абсурду, Камю вважав таке існування єдино гідним.
Френсіс Крік, Моріс Уілкінс і Джеймс Уотсон, Нобелівська премія з фізіології і медицини 1962 року за успішне моделювання структури ДНК
Робота над аналізом макромолекул ДНК, що забезпечують передачу спадкової інформації, що почалася ще в XIX столітті. Але справжні функції ДНК вчені зрозуміли тільки в 1940-х роках, а в 1953 році американські вчені запропонували структуру подвійної спіралі як базової моделі будови ДНК. Шлях до клонування і генної інженерії був відкритий.
До речі, Джеймс Уотсон згодом став персоною нон грата у наукових колах за припущення про різних інтелектуальних здібностях представників різних рас. При цьому він все ж є, безсумнівно, найбільшим з нині живих вчених (на момент написання статті йому 89 років).
Фрідріх фон Хайєк, Нобелівська премія з економіки 1974 року за основоположні роботи з теорії грошей і економічних коливань (спільно з Гуннаром Мюрделем)
Австрійсько-британський учений Фрідріх фон Хайєк – найвпливовіший з економістів, увінчаних Нобелівською премією. Перші свої роботи він написав ще в Австро-Угорській імперії, але жив так довго, що встиг побачити навіть розпад соціалістичної системи, передбачений їм у ряді наукових статей ще в 1920-е (!) роки. Власне, знаменитим його зробили не стільки «роботи з теорії грошей», скільки докладна і обґрунтована критика державницької моделі побудови суспільства.
Він показав, що планова економіка веде до скорочення свобод і придушення ініціативи, навіть якщо вожді-ідеалісти розраховують на зворотний ефект.