Мантра для спокою

456

Я працюю адміністратором в школі танців. І коли я втомилася задалбываться з різних приводів, я придумала шикарну мантру — просто повторюю про себе: «Заспокойся, вони тупі». І ви знаєте, допомагає!

Зима, а батьки постійно не закривають за собою вхідні двері? Мерзнуть і хворіють їх власні діти? Я повторюю про себе мантру рази два чи три, посміхаюся і йду закривати за них. За день до цього двері бігаю по сходах раз п’ятдесят. Розмови, прохання, вивішене з двох сторін дверей оголошення (яскраве!) — нічого не допомагає. Значить, вони просто тупі. Повторюю мантру і закриваю.

Батьки знову забули, що у них закінчився абонемент, хоча в щоденнику їх дитини стоять три попереджувальних позначки? Повторюю про себе мантру, йду нагадувати або, якщо вони послали дитини одного, телефоную. Нічого не поробиш, вони тупі.

Діти в коридорі кричать і бісяться, а їх батьки сидять тут же з особами зомбі і не бачать? Повторюю мантру, йду заспокоювати. І знову на батьків не діють ні просьби, ні вмовляння. Тупі? Тупі.

Діти не подають щоденники, їм туди не ставлять позначки або не вклеюють інформацію про концертах? Батьки телефонують мені і кричать на мене? Спокійно. Є мантра, є завчений текст (що ми не зобов’язані стежити за тим, хто подав, а хто ні), попсихуют та відстануть. Вони тупі.

Діти теж тупі. Мало не б’ються за дешеві карамельки, поставлені для них на моєму столі, влаштовують стовпотворіння біля кулера — проливають, кидають стаканчики на підлозі. Не вітаються, бісяться, нікого не слухають. Нічого не зробиш. Вони тупі.

І ось що цікаво — не тупі батьки і діти бувають. Вони як діаманти, серйозно. З ними завжди зручно домовитися, їх запам’ятовуєш, з ними легко й просто розв’язувати найскладніші ситуації. Вони не тупі. Вони — адекватні і культурні люди.

Нестерпно задолбали вважати тупими таку кількість людей. Адже Я любила їх колись.