Коментувати тут нічого, так що надам слово автору:
Дорога регіонального значення Сиктивкар-Ухта-Печора, стокілометрова ділянка між Н.Одесом і Ираелем. Місцеві називають цей шматок дороги “серпантином”.
Спочатку дорога..
йде досить пристойного вигляду, якщо не звертати увагу на суцільні повороти і дрібні калюжі:
Через десяток кілометрів калюжі починають збільшуватися в розмірах, та так, що і на позашляховику вже починаєш замислюватися, як її обьехать:
На дорозі все більше і більше колій:
І ось перший розковбас. Фура, глухо застрягла посеред “дороги” і кіровець К-700 з разбортировавшимся колесом далеко:
Обїхав ця ділянка по лісах і болотах, через кілька кілометрів впираємося у велику пробку:
Розковбас тут вже серйозний:
“Сухопутний паром”. Іншого способу проїхати по цій дорозі у легковиків і навіть стандартних позашляховиків просто немає:
Повнопривідною КАМАЗ тут вже не їде:
Вже проїхали цю засідку зчіплюються між собою по 3-4 машини і товстенними тросами висмикують застряглого. Потім настане його черга кілька разів смикати наступних:
Ми, як більш легкі і маневрені йдемо на “узбіччі”, благо досвід і наявність лебідок дозволяють це зробити швидко:
У черзі на це розвага з десяток великовантажних автомобілів. Деякі провели тут вже кілька днів:
Беремо шевство над Шеви-Нивою з місцевими номерами і руками і лебідкою протягаємо її. В іншому випадку йому залишиться тільки чекати “сухопутний пором” за круглу суму, або появи шляховиків – а це може і затягнутися на місяць:
І починаємо потихеньку витягати:
Разом з ШНивой проходження цієї ділянки у нас зайняло 6 годин:
На задньому плані – рейсовий автобус:
По всій дорозі нам зустрічаються “перевертні”:
Весь Ираельский і Ижминский район залишився без пива:
Цей Урал перекинувся кілька днів тому, поки допомоги немає:
Ви коли-небудь бачили кілька тонн розбитих яєць?
Через півтора тижні, 24 серпня, ми знову на цій дорозі.
Дощі йшли майже безперервно, води на дорозі додалося, засадничих ділянок стало більше. На виїзді з Ижмы місцеві розповіли, що завезення продуктів вже затримується на тиждень і на серпантині зібралося більше 40 великовантажних автомобілів. Так, в’їхавши на серпантин розуміємо, що дорога стала ще гірше.
Урал, перевозив пиво і впав з моста, так і лежить на боці. Весь товар вже перевантажили і відвезли, водій Уралу залишився охороняти машину. Спати йому доводиться в розбитому кузові..
У таких місцях важко тільки легковики, але завжди можна зачепитися тросом за попутний Камаз/Урал:
Назустріч йде щільний трафік. Зупиняємося поговорити, виявляється вранці дорожники вирівняли грейдером два засадничих ділянки і пропустили велику колону фур. Але практично всі легковики несуть втрати в цих засідках:
На обьезде одного з розбитих ділянок сліди боротьби з болотом і тайгою. Навіть на цьому обьезде поодинці нічого робити без лебідки.
Незважаючи на те, що з ранку дорогу розрівняли, до вечора вона знову перетворилася на місиво. Знову пробка з десятка машин..
Взаємодопомога повна. Цей лісовоз вже давно міг би поїхати, але вже кілька годин продовжує допомагати іншим:
На відстані 50-100 метрів від дороги весь ліс вже викошено і втоплений в колії:
Ну ось і дорога по якій можна хоч якось їхати:
Євген Бєляєв
Фото:Катя Діскавері
(с) evg794