Мамо, мамо, я вже велика дама

14

Дозвольте представитися — маленька, несамостійна і нерозумна школярка чотирнадцяти з половиною років. Мені, начебто, вже досить багато, але батьки все ще тремтять наді мною, як над маленькою, незважаючи на наявність двох семирічних сестер.

Як відомо, у Франції нещодавно сталося кілька терактів. Здавалося б, яким боком це стосується південно-західного району Москви? Ось я навіть і не знаю. Але це ще одна з причин, по якій я не піду гуляти одна.

В школу я теж не поїду. Мені ж їхати цілу станцію метро! Як би не сталося непоправного. Чи по дорозі мене обов’язково вкрадуть, або в вагоні, де я буду їхати, вибухне бомба, а мій труп навіть не впізнають.

Поїхати після уроків до будинку подруги в магазин? Одним автобусом, всього сім станцій. Їхати десять хвилин. Ні, не можна. На цей раз без причини.

Затриматися після уроків? Тільки біля школи і не виходь нікуди, рівно о 14:30 я приїду і заберу тебе.

Я ще можу зрозуміти небажання відпускати мене вранці. Так, темно. Але після уроків? Мій маршрут — це пішки вісім хвилин одинадцять секунд до метро, проїхати в метро одну станцію, вийти і дванадцять хвилин сорок три секунди йти до дому. Як тільки з’явиться можливість, я поїду від вас. А поки що, дорогі мої параноїки, задовбали!