Ось і настала моя черга писати задолбашку. Люди, чому ви не можете просто дружити і просто спілкуватися? Але почну по порядку… Я людина проста і навіть нудний, з людьми спілкуюся без всяких прихованих цілей, кажу те, що думаю, і чомусь навіть після цього хтось хоче зі мною дружити. Тут і починається моя задолбашка.
Ось А. — ми з нею вчилися в одній групі в універі, разом здавали важкі іспити, сходилися в думках про навчальній системі та викладачів, відзначали здачі сесій, годинами разом з її чоловіком, який теж відмінний мужик, обговорювали майбутню професію у неї на кухні. І ось мені прилітає: «Я люблю тільки тебе, хочу тільки тебе, давай будемо разом». Сказати, що я шокована, — це нічого не сказати. Я намагаюся пояснити людині, що дівчата трохи не в моєму смаку, чоловік каже, що розуміє і більше не буде. Але таке повторюється майже кожен місяць. Мені дуже сумно, тому що нам було цікаво спілкуватися, а тепер, мабуть, доведеться згортати спілкування.
Ось Б. — у нього є дружина і дитина, якій щойно виповнився рік. Ми багато спілкуємося по роботі, хобі, побутових питань, граємо в одну MMORPG, ходимо гуляти ночами. Здорово, що є людина, з якою можна про все поговорити, посперечатися. І тут знову прилітає: «Я тебе люблю, хочу бути тільки з тобою». Ну йо-майо! Навіщо було все псувати? І ображається, що я не відповідаю взаємністю! Ау, чувак, у тебе взагалі-то дружина є!
Ось Ст. — колись ми разом працювали, я знала її чоловіка, тепер спілкуємося в одній великій тусовці друзів. І тут раптово Ст. починає кликати мене на всякі посиденьки, настільні ігри, поїздки та інші розваги. Раптово, тому що ми були з зовсім різних кіл. Заобщались, знайшли багато спільних тем. Здорово, що є людина, який зовсім не схожий на мене, але з яким про певні речі ми думаємо однаково. Людина, з якою можна зірватися в іншу країну або місто. Нічого не віщувало, але святкування Нового року, алкоголь — і знову мені вивалюють свої почуття, бажання розлучитися і бути разом назавжди, та ще й з наполегливими залицянням. Чи варто говорити, що спілкування в тусовці стало незручним?
Ось Р. — аналогічно, дружина і двоє дітей. Ми разом працюємо, багато спілкуємося, обмінюємося книгами, ходимо удвох в гойдалку, жартуємо один над одним, їздимо в походи, кіно і просто покататися по нічному місту. І все було добре… до того самого моменту. Кажу, що мене зовсім, ніяк, ні за яких умов не притягнуть одружені, або з дітьми, або ті, кого я вважаю друзями, братання. Відповідає, що розуміє, а сам починає спускати півзарплати на непотрібні мені подарунки, квіти «як другу» та постійно намагається мене поцілувати.
І це тільки чотири приклади з безлічі випадків! При цьому люди, які здаються привабливими мені, зовсім не цікавляться мною, і це посилює задолбашку в тисячу разів. Щоразу все важче взагалі з ким-то починати спілкуватися. Вже три роки я намагаюся не заводити нових знайомств, при друзях одягаюся як можна менш сексуально, сутулюся, стежу, щоб не дай бог не пофліртувати, не видати щось двозначне.
Люди, чому ви не можете просто бути друзями, чому коли ви відчуваєте, що вас хтось розуміє і приймає такими, як є, то це відразу включає табличку «Love»? Може, ви просто плутаєте спільність душ або ще щось з цим поняттям? Чому не можна любити так, як Пушкін любив своїх друзів, без всякої похоті? Задовбали!
