Де в Росії знаходиться найбільше кладовище німецьких солдатів

241


На Східному фронті Другої світової війни загинули мільйони німецьких солдатів і офіцерів. Деякі з них перепоховані на військових кладовищах, останки інших до сьогоднішнього дня знаходять пошукові системи. На сайті «Народного союзу Німеччини з догляду за військовими похованнями» («Volksbund») зазначено 185 таких кладовищ в Росії. В них поховані не тільки ті, хто загинув на фронті, але і військовополонені. Всього ж, за даними МЗС Росії, на території колишнього СРСР налічується 1722 німецьких військових кладовища. Поруч з німцями лежать їхні союзники – італійці, угорці, іспанці.
Кладовище німецьких солдатів в СРСР
Родичі військовослужбовців Вермахту часто не знають, де вони поховані. За статистикою, яку наводить діюча в Німеччині громадська організація «Verein Russland Kriegsgräber» («Союз військових поховань у Росії»), на військових кладовищах в Російській Федерації перепоховані лише близько 350 тисяч гітлерівців. А за межами організованих кладовищ лежать кістки більш ніж 1 мільйон солдатів.
Окупанти нерідко влаштовували могили для своїх загиблих прямо в населених пунктах, ставлячи над ними хрести з касками. Однак після звільнення земель Червоною Армією ці кладовища були ліквідовані згідно з постановою державного комітету оборони № 1517 від 1 квітня 1942 року. Документ наказував місцевій владі провести на території «прибирання» і поховання трупів ворожих солдатів і офіцерів, а також «ліквідувати ворожі кладовища та окремі могили, влаштовані противником на площах і вулицях». Місця для поховання «трупів ворожих солдатів» повинні були бути обрані «далеко від населених пунктів, шосейних доріг і братських могил бійців і командирів Червоної Армії та цивільного населення». Про будь-які заходи з облаштування поховань у постанові не сказано.
На практиці, як згадують свідки, тіла нерідко скидали в протитанкові рови Місця таких «стихійних» поховань, як правило, відомі місцевим жителям, але на них немає хрестів і пам’ятників, і за ними ніхто не доглядає. Впізнати їх можна в кращому разі по нерівностях рельєфу. В даний час на цих кладовищах проводяться розкопки, і знайдені останки перевозять в кілька великих меморіальних кладовищ німецьких солдатів, активне облаштування яких почалося після 1992 року, коли між РФ і ФРН було підписано відповідну міжурядову угоду.
Свого роду винятком є найбільше на півдні Росії військове кладовище Розсішка у Волгоградській області, де знаходиться близько 50 тисяч могил (число імен на гранітних кубах – 120 тисяч). Крім німців, похованих ще під час війни, на ньому лежать румуни і радянські солдати. Проте в радянський час за німецькою частиною кладовища ніхто не доглядав, пам’ятники і нові поховання з’явилися тут лише в 1990-і роки.
Кладовища військовополонених
Більше інших німців у плані поховання «пощастило» солдатам, померлим у радянському полоні. Дослідниця Наталія Маркдорф пише, що починаючи з 1943 року для поховання померлих німців в районах таборів виділялися відокремлені ділянки землі, могили документувалися, а над горбиками повинні були встановлюватися стовпчики з пронумерованими дощечками. На практиці це розпорядження НКВС-МВС дотримувалося далеко не завжди з-за високої смертності в таборах, особливо в Сибіру. У Прокоп’євську Кемеровської області, наприклад, тіла німців просто викидалися на під’їзні колії шахти імені Ворошилова.
Після 1949 року почалася передача військових кладовищ та інтернованих під нагляд МВС. Міліцейське начальство, в свою чергу, передавало їх на баланс районних та міських комунальних господарств. Згідно з постановами МВС, ці ділянки не повинні були розчинятися або передаватися під будівництво. Насправді до 1949 році багато кладовища вже були повністю занедбані або використовувалися колгоспами для посівів сільгоспкультур.
У 1957 році уряд НДР домовилося з Радянським Союзом про те, що МВС поверне під контроль найбільш великі кладовища військовополонених та інтернованих. Радянська сторона змогла представити список лише з 50 кладовищ, які перебували у відносно задовільному стані. В цілому тут налічувалося 30 тисяч могил. Але фінансів, часу і сил на їх збереження у місцевої влади не знаходилося.
– Міжнародні і державні зобов’язання в плані постановки на облік, збереження та охорони пам’ятних історичних місць у 1945-1960 рр. у Західній Сибіру в основному не виконувалися, а в 1970-1980-е можна говорити про повну втрату інтересу як в СРСР, так і в Західному Сибіру зокрема, до цієї проблеми, – констатує Наталія Маркдорф.
Наші дні
Зараз найбільше в Росії німецьке військове кладовище розташоване в районі сіл Лезье і Сологубовка в Ленінградській області – воно було побудовано в кінці 1990-х років. Тут вже перепоховано близько 70 тисяч німецьких солдатів, знайдених по всьому регіону. Всього цвинтар розраховано на 80 тисяч останків.
Доглядають за кладовищем регулярно приїжджають волонтери з Європи в рамках міжнародних молодіжних таборів. Дана робота, в якій беруть участь і російські добровольці, фінансується за рахунок пожертвувань громадян Німеччини. «Народний союз» періодично організовує автобусні поїздки на кладовище сотень родичів загиблих.
Крім Сологубовки, на карті німецької організації вказані меморіальні кладовища у Великому Новгороді (Панковка) та селищі Копрово в 60 кілометрах від Старої Руси. Останнє також є одним з найбільших в Росії – тут поховано 30 тисяч окупантів.
Ще одне велике кладовище, відкрите у 2013 році, знаходиться в містечку Духовщина Смоленської області. Під гранітними хрестами поховані 30 тисяч німців, що загинули не тільки на Смоленщині, але і під Брянськом і Калугою. Передбачається, що після всіх перепоховань кладовищі вміщатиме 70 тисяч останків.
В меморіальному комплексі Беседино під Курськом лежать 40 тисяч мертвих «фриців» – кладовище з’явилося тут в 2009 році.
«Німецьке» кладовище є і в Дягилево під Рязанню – тут спочивають військовополонені та інтерновані.
У Південному Федеральному окрузі, крім вже згаданих Россошек, один меморіал розташований під Апшеронському в Краснодарському краї. Кількість похованих тут – 45 тисяч осіб. Як і на інших кладовищах, стоять великі кам’яні плити з висіченими списками німецьких прізвищ.
Під Севастополем знаходиться меморіальне військове кладовище в районі села Гончарне – воно було побудовано в 1998 році. Останній спокій на ньому знайшли 5,5 тисяч бійців.
Зазначимо, що до облаштування німецьких військових цвинтарів у Росії не всі ставляться позитивно – багато хто вважає, що останки солдатів Вермахту було вивезти до Німеччини і перепоховати там.
Тимур Сагдієв

Джерело: http://odissey.net.ua/