А мене задовбали героїзація злочинів. Не убивств звичайно, але тих, що називаються побутовими або дрібними. Жодного разу не стикався з такою проблемою серед жінок, але от у чоловічій компанії — із завидною регулярністю. Причому, як не дивно, це ніяк не залежало від статусу і суспільного стану мовця. Розрізнялися тільки види злочинів.
Слухаю розмову робітників: «Ти уявляєш, сьогодні прийшов додому, а жратви ні, ну я, коротше, в’їхав їй, зовсім охерела». У відповідь: «Все правильно зробив, мужик, баби зовсім розпустилися, місця свого не знають».
Навчався в інституті. Хлопець пристойного вигляду, явно не бедствующий, розповідає, як він поцупив з магазину дві шоколадки (!) і як ця тупа вівця на касі нічого не помітила. І все йому: «Молодець, красава!»
Сидимо з колегами на обіді. Один починається вихваляється тим, що крав оперативну пам’ять комп’ютерів на минулій роботі. У відповідь чую від колег: «Нормальна тема, так». Не витримав і запитав, навіщо вона йому потрібна була. Отримав відповідь: «Так, хз, я по приколу брав, зараз валяється десь».
Вже інший колега розповідав, як він розкрутив замовника купити інформаційну систему в чотири рази дорожче, ніж вона коштувала насправді. У відповідь теж саме: «Красунчик!»
Продовжувати можна довго і нудно. Але що в результаті? У підсумку виявляється, що побої, крадіжки, шахрайство — все це заохочується у суспільстві. Злочинці, дрібні і не дуже, викликають захоплення у оточуючих. Але при цьому кожен з них звичайно хоче, щоб у нього ніхто нічого не крав, щоб не дай Бог ніхто не побив і, щоб якщо він щось купує, то було б все по-чесному.
Якщо хочете, щоб закон дотримувався іншими — дотримуйтесь його самі. Навіть у малому. А якщо ви самі не без грішка, то не потрібно нарікати на суспільство і країну. Адже ви той, хто робить її такою.
