Жвава дівчинка

241

Я щасливий батько 1,5 однорічного сина. Вечорами моя дружина виводить його пограти з дітьми у двір. Ще дві матусі виводять своїх чад, приблизно двох років. І ось ці янголята щовечора грають у пісочниці, колупаючи ямки і розкидаючи пісок у різні сторони.

Одного разу до нас у двір приходить новенька матуся і веде за пухку руку диво – ангелика з бантиками на тонких косичках. Дівчатко, однолітку наших синів. У другій руці в дівчинки дитяча коляска. Побачивши новеньку, малеча рвонула до неї.
Несподівано маленька і ніжна істота перетворилася на жінку-кішку, завзято захищала улюблену власність. Одним точним ударом в око вона зупинила першого з підбігли хлопчаків, стусаном ноги легко догнала другого, а третього, який навіть не встиг збагнути, що сталося, і стояв з радісною посмішкою, вона притягнула обома рученятами до себе за вуха і впилася своїми маленькими гострими зубками йому брову. Отже, всі троє хлопців лежали у нокауті, і дикі крики роздирали повітря нашого двору. Мама дівчинки-кішки з ангельським личком лагідно взяла доньку за ручку, і ведучи за собою вимовила: «Машенька, не можна так робити, це все-таки хлопчики!»
Історію надіслав В’ячеслав Савельєв