Бійці К. К. К. (1860-ті роки).
«Ку-Клукс-Клан» переслідував не лише темношкірих робітників, але і білих шляхетних панів, політичні погляди яких викликали несхвалення адептів клану.
В якості попередження виступало послання у вигляді зерен апельсина (або дині). Отримати такий лист означало – смертельний вирок. Рятуючись від переслідувань клану, засудженим доводилося тікати з країни. При бажанні, кланівці могли відшукати втікача й на іншому континенті.
Організація «ККК» згадується в оповіданні Артура Конана Дойла «П’ять зерняток апельсина» (The Five Orange Pips), де жертвою розправи стає сім’я респектабельного джентльмена. Шерлок Холмс береться викрити лиходіїв.
До детектива звертається молодий чоловік Джон Опеншоу, батько і дядько яких загинули після отримання послань від «К. К. К.».
«Одного разу — це було в березні 1883 року — на столі перед приладом дядька виявилося лист з іноземною маркою. Дядько майже ніколи не отримував листів, тому що покупки він завжди оплачував готівкою, а друзів у нього не було.
«З Індії, — сказав він, беручи лист. — Поштова марка Пондишерри! Що це може бути?»
Дядько квапливо розірвав конверт; з нього випало п’ять сухих зерняток апельсина, які викотилися на його тарілку. Я розсміявся, але посмішка застигла у мене на губах, коли я глянув на дядька. Його нижня губа відвисла, очі викотилися з орбіт, обличчя стало сірим; він дивився на конверт, який продовжував тримати в тремтячій руці.
«К. К. К.»! – вигукнув він. — Боже мій, боже мій! Ось розплата за гріхи мої!»
«Що це, дядьку?» — запитав я.
«Смерть», — сказав він, підвівся з-за столу і пішов у свою кімнату, залишивши мене в подиві і жаху.
Я взяв конверт і побачив, що на внутрішньому його боці червоними чорнилом була три рази написана літера «К». У конверті не було нічого, крім п’яти сухих зерняток апельсина. Чому дядька охопив такий жах?»…
… Лист прийшов десятого березня 1883 року. Він загинув через сім тижнів, у ніч на друге травня».
Через два роки батько Джона отримав таке ж послання.
«Четвертого січня, коли ми всі сиділи за сніданком, батько раптом скрикнув від подиву. В одній руці він тримав тільки що розкритий конверт, а на простягнутій долоні іншої руки – п’ять сухих зерняток апельсина. Він завжди сміявся над тим, що він називав «небилицями щодо полковника», а тепер і сам злякався, коли отримав таке ж послання…»
Почитати розповідь про те, як Холмс викрив ККК, можна
ТУТ
Народження ККК
ККК виник у 1865 році після завершення громадянської війни між Північчю і Півднем. Аристократія півдня не бажала миритися з поразкою, що призвело до створення різних політичних і громадських організацій.
Листівка ККК (1860-ті роки)
Товариство «Ку-Клукс-Клан» («Клукс» від грецького «коло») було створено шістьма військовими. Спочатку група осіб займалася дрібним хуліганством, вони вбиралися в білі покривала для залякування забобонних чорношкірих селян.
За легендою, один з творців клану побачив, як білі діти грають у привидів, щоб лякати чорношкірих хлопців. Дорослі вирішили послідувати цьому прикладу.
Бійці ККК (1871 рік)
За період з 1865 по 1867 рік чисельність клану налічувала понад 500 тисяч осіб.
У 1867 році лідером клану був обраний відставний генерал Натаніель Бедфорд Форрест, який отримав титул «Великого магістра». В клані створений звід правил і ритуалів – «Припис», виникла ієрархія клановцев за прикладом знаменитого «Масонського ордену». Адепти ККК отримували звучні посади «Великі волхви», «Великі скарбники», «Великі варти». Лідер організації носив звання «Великий мудрець».
Натаніель Бедфорд Форрест – “Великий мудрець” клану
Кланівці розправлялися не тільки політиками республіканської партії. Засудженим міг стати звичайний білий громадянин приїхав з північного штату на південь для заробітку або відставний військовий «северянин». Імовірно, за період дії організації (1865-1871) було вбито близько 130 тисяч осіб. Неугодний міг бути зарізаний, застрелений або отруєний.
Іноді кланівці могли винести попередження і дати шанс поїхати, як це сталося зі шкільною вчителькою.
“Одна з цих вчителів (міс Аллен з Іллінойсу), чия школа перебувала в Порту Коттон-Джин в графстві Монро, була попереджена у березні 1871 року п’ятдесятьма чоловіками, укутаними і замаскованими. Кожен чоловік був у довгому білому халаті, а його обличчя було приховане маскою з червоними смужками. Їй було наказано встати і одягнутися, що вона і зробила відразу, а потім впустила у свою кімнату капітана і лейтенанта… У лейтенанта був пістолет в руці, він і капітан сіли, в той час як вісім чи десять чоловік стояли всередині двері, і ганок було заповнено. Вони відносилися до неї «по-джентльменськи спокійно», але скаржилися на високий шкільний податок, говорили, що вона повинна припинити викладати і поїхати, і попереджали її, що вони ніколи не дають другого попередження. Вона прислухалася до попередження і покинула округ”.
Помста Клану.
Злочинці не залишалися без переслідування владою. Побоюючись викриття, Великий магістр прийняв рішення ліквідувати клан в 1871 році.
ККК – наслідок громадянської війни, яка завжди у всі часи призводила до трагедії. Хто був герой, а хто злодій, тепер важко судити.
Ідеалізація ККК в літературі і друге народження
На початку XX століття американський письменник Томас Діксон представив публіці романтичну епопею про «Невидимої імперії Півдня» (Invisible Empire of the South). У творі Діксона адепти ККК виступають благородними героями в масках, які борються з підлими політиками і злісними неграми – грабіжниками і гвалтівниками.
Томас Діксон, який створив романтичну книжкову версію ККК, з дружиною
У романах Діксона політики-сіверяни забирають власність в аристократів-південців, позбавляють їх право голосу в уряді, підбурюють колишніх темношкірих рабів грабувати і вбивати своїх колишніх господарів. Озлоблені негри жорстоко мстяться своїм переможеним панам.
Проти цього свавілля повстають благородні кланівці, подібно давнім лицарським героям з легенд вони вершать правосуддя ховаючись під білими плащами і масками.
Романи Діксона протиставляються «Хатині дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу.
Ілюстрація до роману “Клановець”. Адепт ККК представлений романтичним героєм
Епопея Томаса Діксона (яка за масштабністю може конкурувати з «Війною і миром» Л. Н. Толстого) про благородних героїв ККК складається з трьох частин (написані в 1903-1907 роки):
«Плями леопарда» (The Leopard’s Spots)
«Клановець» (The Clansman)
«Зрадник: історія падіння невидимої імперії» (The Traitor: A Story of the Fall of the Invisible Empire)
Хоча романтизація історичних «гопників» далеко не нове явище в літературі. Наприклад, написано достатньо книжок про шляхетних лицарів і піратів, які насправді чимало невинних душ загубили.
Ілюстрація до роману Томаса Діксона
Сам автор заявляв, що виступає проти насильства, але при цьому його висловлювання часто суперечили один одному.
«Рабство, можливо, мало свої доброчинні аспекти, але демократія – це доля раси, тому що всі люди зв’язані разом в братських кайданах рівність із загальною любов’ю» – стверджує він.
При цьому в іншій статті Діксон заявляє про перевагу білої раси:
«… ніяка освіта, промислове, класичне чи релігійне, не може зробити негра білим людиною або подолати прірву століть, що відокремлюють його від білого людини в еволюції людської природи».
Романтичний клановець Діксона
Незважаючи на заяви проти насильства, за винятком випадків самооборони, у своїх книгах Діксон описує сцени розправи з неграми, які не дотримуються ієрархію з білою людиною.
У романі «Плями леопарда» темношкірий персонаж поплатився життям за те, що просив білу жінку поцілувати його:
«Коли наступного ранку зійшло сонце, неживе тіло Тіма Шелбі звисало з мотузки, прив’язаної до залізних поручнів балкона будівлі суду. Його шия була зламана, а тіло висіло низько – ледве три фута від землі. Його товсті губи були розрізані гострим ножем, а на зубах висів цей плакат: «Відповідь англосаксонської раси на негритянські губи, які насмілюються оскверняти словами жіночність Півдня». К. К. К.»
Знаменитий символ ККК – палаючий хрест був також доданий Діксоном у свої романи. Автор мав шотландське походження і вирішив описати рідну традицію палаючого хреста, використовуваного в давнину як заклик народу до зброї проти ворогів.
Публікація романів Діксона викликала скандал не тільки на Півночі, але й на Півдні країни. П’єса, написана за мотивами роману «Клановець» була заборонена до постановки в декількох штатах.
Незважаючи на протести, заборонена п’єса швидко стала популярною. Особливий інтерес до книг Діксона виник саме завдяки п’єсі. Роман «Клановець» був виданий накладом понад 100 тисяч примірників.
Ілюстрація до роману Діксона “Зрадник: історія падіння невидимої імперії”
Воскресіння ККК почалося після виходу фільму «Народження нації» (The Birth of a Nation) в 1915 році, який був знятий за мотивами творчості Діксона. Режисер Девід Гріффіт застосував у фільмі новітні для свого часу прийоми.
Афіші фільму
Цікаво, що темношкірих героїв грали загримовані білі актори.
Після успіху фільму число адептів ККК почав стрімко рости, в 1924 році клан налічував близько 6 мільйонів послідовників.
Ворогами ККК також були визнані комуністи, лідери профспілок, громадські діячі-борці за громадянські права, католицькі священики, євреї і мігранти з інших країн.
ККК проти католиків (1920-ті роки)
Друга хвиля ККК протрималася до настання економічної кризи – Великої депресії (1930-ті роки). У ці важкі часи число адептів знизилося до 30 тисяч чоловік. Офіційно ККК припинив існування в 1944 році.
Кадр з фільму “Народження нації”
ККК третьої хвилі
У 1960-ті роки невдоволені американці знову встали під прапори ККК, виступаючи проти громадських діячів. Порівняно з минулими періодами розквіту клану чисельність адептів у 1960-1970 роки залишалася невисокою від 40 до 10 тисяч осіб.
Спецслужбам США вдавалося розкрити злочини клану і не допустити його подальшого поширення. У 1993 році ККК був офіційно розпущений, але послідовники його справи існують і в наші дні.
За даними 2018 року число послідовників ККК налічує від 8 до 12 тисяч чоловік.
Пародія на Трампа і ККК
