За слова відповіси?

494

Я не можу сказати, ображена чи просто втомилася. Але мене задолбали ставлення чоловіків до жінок «для галочки». Яскраві приклади зустрічаються нечасто, а от дрібних греблю гати.

Ще в студентські часи ми підгрупою нашої групи зібралися після сесії посидіти випити. Дев’ять хлопців і я. Організацією банкету займався один із хлопців, який відразу у мене галантно поцікавився, що я бажаю пити. Я хотіла пити біле напівсолодке вино, а оскільки ми скидалися, запропонувала побільше грошей, бо пристойне вино коштує дорожче горілки навіть разом з соком для викрутки. Від грошей хлопці так само галантно відмовилися. Чи варто згадувати, що на столі була тільки горілка? Правда, я сама про себе подбала і прийшла з пляшкою, побоюючись, що хлопець з незвички яку-небудь гидоту купить, але ж він навіть не спробував!

На першій роботі нам всім відділом доводилося раз у місяць виносити коробки з документами. Я ніколи не ухилявся, бо коробок було багато. Так, я не могла взяти відразу по дві (папір важка), але і не всі хлопці так могли. І от один раз вивезення документів збігався з передсвятковим сьомим березня. Не приховую, мені хотілося одягнутися красиво, тому що я після роботи збиралася до друзів, про що я і поскаржилася в курилці. Мені можна було поспівчувати. Мені можна було запропонувати прихопити з собою ганчірки, щоб хтось подежурил під дверима тієї ж курилки, щоб я переодягнулася. Можна було навіть нічого не робити і пожартувати про емансипацію, але хлопчики відразу кинулися в бій. Мовляв, навіщо ж мені мучитись? Це ж моє свято, вони все самі донесуть! Треба згадувати про те, що на наступний день мене підганяли, бо занурити треба швидко, дуже швидко, а часу зовсім немає? А я мало не плакала, притискаючи до білосніжній блузці пилові коробки і похитуючись на підборах.

А добив мене вчорашній день. На роботі виник суто робочий конфлікт, без особистостей та посад. Дедлайн наступає на п’яти, все на нервах… Я єдина жінка у відділі. Колега з сусіднього відділу голосно кричить матом. Мене це не бентежить, я годину тому так само верещала матом — нерви у всіх не казенні… Але раптом цей галантний чоловік уточнює: «адже У вас дівчат немає?» Я є! І стою прямо перед тобою. Роблю вигляд, що мене немає, але куди ж морду нафарбовану дінеш? Вибачається, ніяково посміхається, намагається поцілувати руку… Це виглядає на рідкість тупо і, я б навіть сказала, брудно. Мило посміхаюся, мовчу, а він відвертається і продовжує кричати тим же матом.

Знаєте що? Краще ніякої галантності, ніж така. Не розвалився. І інші жінки не розваляться без вашого заїждженого полуфлирта. Це принизливо, ви розумієте?

Я ніколи не горіла бажанням бути слабкою. Я ніколи не хотіла зупиняти гарячих коней. Але зараз мені вже хочеться стати справжньою емансипе. Хоча б тому, що я відповідаю за свої слова і вчинки, на відміну від самців.