Початківець Фоторепортер Джеймс Еббе прийшов у редакцію найбільшої газети США «Нью-Йорк Таймс» з проханням прийняти його на роботу. Після бесіди з Еббе головний редактор сказав йому:
«Сфотографуй мене Гітлера виходять з синагоги, а потім їдь в Москву і сфотографуй Сталіна в Кремлі, якщо ти дійсно такий великий фотограф».
«Добре, — відгукнувся Еббе, — я, мабуть, почну зі Сталіна».
Вже через місяць на початку квітні 1932 Еббе був у Москві. Здійснив численні спроби вийти на контакт з оточенням Сталіна. Але нічого не виходило. Ймовірно, Эббу довелося б повертатися ні з чим, але ситуацію докорінно змінила попалася йому на очі стаття в Берлінер Тагеблатт:
«Сталін хворий — стан його здоров’я стрімко погіршується — німецький фахівець з медецине поспішає в Кремль».
Не було ніяких сумнівів, що це «качка», але подібні чутки не могли не позначитися на і без того нестабільному становищі країни на міжнародній арені.
Еббе побачив у статті свій єдиний шанс і з газетою в руках поспішив до міністерства закордонних справ СРСР:
«Ви можете веліти сотні радянських фотографів зробити портрет Сталіна і надіслати ці знімки за кордон, але ніхто не повірить, що глава держави абсолютно здоровий, вони скажуть, що все це більшовицькі трюки. Але якщо мені, американцеві, буде дозволено фотографувати…»
У Кремлі ідею оцінили по достоїнству. І вже 13 квітня 1932 Джеймс Еббе у супроводі співробітників МЗС СРСР в кремлівському кабінеті Сталіна.
«Чому він хоче фотографувати мене? запитує Сталін у помічника, не чекаючи відповіді, продовжує, — Давайте швидко, швидко, тільки п’ять хвилин!»
Еббе відреагував блискавично, заявивши, що п’яти хвилин недостатньо, щоб сфотографувати людину, який розробив п’ятирічний план індустріалізації СРСР.
Сталіну ці слова сподобалися, і він запропонував для зйомок десять хвилин, які в кінцевому підсумку вилилися в двадцять п’ять. На прощання Сталін дозволив Еббе публікацію всіх знімків цієї фотосесії без попереднього узгодження з Кремлем. Це була єдина фотосесія Сталіна!
Автор: Віктор Тарасов, 2018 р
Дякую
