– Даня, а ти любиш паровози?
– Люблю!
– А хочеш побачити їх багато?
– Ага!
– Ну, скільки?
– 10!
– А якщо 118? Не тільки паровозів, але і тепловозів та інших локомотивів!
– Вау! Вау! Вау!
Так ми анонсували Дані похід в самий новий залізничний музей Росії. Але не тільки він, тато Антон теж як знатний паровозофанат мріяв туди потрапити. І ми включили його в нашу пітерську програму!
Дістатися до нового залізничного музею не просто, а дуже просто. Доїжджаєш до станції метро Балтійська, проходиш повз Балтійського вокзалу, і ось він – музей! За парканом діловито гудуть електрички, поспішають пасажири, а тут – зовсім інший темп. Ніхто нікуди не поспішає, адже локомотиви за цими стінами вже стоять на вічній стоянці… Хоча, якихось 5 років тому тут було чинне віялове депо, побудоване аж у 1870 році. Зараз же воно доповнено новими приміщеннями, де і знаходиться вся розкішна колекція, зібрана більш ніж за 40 років.
Сама по собі ідея зібрати в одному місці найцінніші локомотиви і склади з’явилася на Жовтневій залізниці ще у 1974 році. Спочатку техніку забирали на околиці міста, в Шушарах, а в 1991 році експозиція відкрилася на шляхах Варшавського вокзалу. Там виставка техніки була аналогічною тій, що у нас в Москві на Ризькому вокзалі – все під відкрите небо. Ясна річ, що в умовах пітерського клімату це не сприяє комфортному огляду колекції…
Тому, коли нинішня експозиція відкрилася в позаминулому році, її відразу можна було назвати проривом: просто ніде більше в Росії не можна дивитися техніку під дахом. Ну, хіба що за винятком єдиного музейного паровоза, який віз тіло Леніна. Це на Павелецькому вокзалі, в музеї МЖД.
Що ще вражає музей – простором, інтерактивом і сучасністю. Скільки разів ми гуляли по закордонним технічним музеям, начебто Льотної гавані в Таллінні, і порівнювали з нашими… зразок цікавого всього повно, але як це працює, чому виникло? І ось, ура, ми наздогнали (а може, і перегнали) Європу в музейній справі. Тут всю історію залізниць можна, що називається, помацати ручками.
Наприклад, чи замислювалися ви, чому рейки роблять із сталі? Адже в принципі, їх можна виточити і з дерева, притому цей матеріал набагато дешевше і доступніше.
У музеї ж є наочні макети: скільки проїде вагонетка на сталевих і дерев’яних рейках.
А чи знаєте ви, що першу парову машину придумав Герон Олександрійський ще в епоху Стародавнього Риму? У музеї можна побачити, як вона працює. Ех, трохи стародавні римляни не допетрили, а то б вже тоді ганяли б по рейках по всій своїй імперії і розганяли б варварів. 🙂
В реальності довелося почекати років зо 1800, розробити технології видобутку заліза (привіт, Череповець!), навчитися робити рейки з чавуну і сталі, винайти парову машину (що вдалося англійцю Уатта) і, нарешті, поставити цю саму парову машину на колеса, а колеса – на рейки.
Всі ці стадії у музеї дуже наочно продемонстровані. Не забуті і російські винаходи – знаменита парова машина Ползунова, і паровоз Черепановых. У радянський час цими винаходами дуже пишалися. Мовляв, наші – родоначальники прогресу. Але обидва ці винаходи лише підкреслюють, придумати ідею і навіть створити досвідчений екземпляр – цього мало, щоб увійти в історію технологічного прогресу. Повзунів раптово помер, його машина пропрацювала всього лише 2 місяці і зламалася (хоча і варта) – але ніхто навколо не зміг її полагодити, а швидше за все, навіть просто зрозуміти, як вона працює…
З паровозом Черепановых була інша біда. Він чудово справлявся зі своєю роботою, але був дуже ненажерливий до дров. Незабаром весь ліс навколо нижньотагільського рудника був вирубаний дощенту, і далі підвозити ліс треба було… на конях! І сенс в такій залізниці?
Так що, по-справжньому залізниці, звичайно, прийшли до нас із Заходу.
Паровоз Тревитика “Пенидаррен”, 1803-1804 роки, Великобританія.
Паровоз Джорджа Стефенсона “Ракета”.
І цьому дуже посприяв імператор Микола I, великий любитель всіляких, як ми б зараз сказали, інновацій! Саме він наполіг, щоб була побудована перша залізниця до Царського села, а в перший рейс відправився сам у ролі… кочегара! Ось такий цар, млів від кидання вугілля в топку.
Ну а що було далі – ви, напевно, в курсі. У 1851 році побігли потяги між Москвою і Петербургом. Між іншим, на той час це була найдовша траса в Європі… Цікаво, що вона була абсолютно пряма: вигин в районі Мсты тоді був відсутній. Так що байка про те, що винуватець вигин – палець імператора, що встав на шляху олівця, не має нічого спільного з реальністю.
А ви в курсі, що в той час у вагонах не було…опалення і туалетів? При посадці у вагон пасажирам видавали потрійний тулуп, щоб не здохнути. Ну а на станціях всі втекли “до вітру” і в буфет.
І настала ера всецельного панування паровозів. Їх колеса загупали по всіх куточках нашої величезної країни. Тут, у музеї, їх зібрано величезну кількість. Великих і маленьких, магістральних пасажирських і маневрових.
Ну і, звичайно, вагони до них. Вони теж змінювалися щосили: якщо в перших вагонах царськосельській залізниці було видно, що їх робили “за мотивами” кінних возів, то вже до 60-х років 19 століття з’являються закриті вагони, схожі на сучасні. Звичайно, всередині було все простіше, але цілком достатньо, щоб їхати цілодобово. Цікаво, що поруч поставлена обстановка різних класів.
Можна порівняти, в яких умовах їхав якийсь тамбовський селянин, а в яких – статський радник.
Є в експозиції і різні спеціальні вагони. Санітарний вагон, солдатська теплушка.. А з екзотики – вагон китайського імператора, який після війни стали використовувати радянські чиновники.
Дуже цікаво і акуратно зроблено в музеї “занурення в епоху”. Експонати відмінно доповнюються скульптурами: ось, наприклад. санітари вантажать пораненого в вагон-госпіталь.
Ось мешканка блокадного Ленінграда.
А ось просто солдати їдуть, гріючись біля вагонної печі.
Але всьому приходить кінець, і ось настав день випуску останнього паровоза. До речі, це не фігура мови, а цілком конкретний паровоз – ось він, теж зберігся у музеї.
Настала ера тепловозів, і вони тут теж є в достатку. Звичайно, вони не настільки вражають, як паровози, все ж – наша з вами епоха, і поки який-небудь черговий Маск не винайде телепортацію, тепловози і електровози ще довго будуть гудіти на наших залізницях.
А от до речі, як думаєте, до якої швидкості може розігнатися тепловоз? На Жовтневій залізниці, мабуть, теж дуже цим цікавилися, і одного разу розігнали ось цей ТЕП-80 до 271 км/год!
Потім виявилося – це світовий рекорд! Так, якщо б у нас всі склади так ходили, то і ніякі ВСМ будувати не треба…
А ще, як ви ставитеся до того, щоб потрапити під поїзд? Ні за що? Даремно боїтеся. Тут це можливо, і причому абсолютно без шкоди для здоров’я. Один з локомотивів поставлений над великою канавою з драбинкою, і можна гуляти прямо під паровозом, розглядаючи його колеса та інші деталі.
Крім численних вагонів і локомотивів, а майже всі вони тут перебувають під дахом, що дуже приємно, і багато іншого інтерактиву. Наприклад, можна побувати в кабінеті міністра шляхів сполучення і перебирати на віртуальному столі його папери…
Чи вжитися в роль телеграфистки і отстучать звісточку азбукою Морзе…
Для любителів карт є екран, де можна побачити, як змінювалася довжина залізничних трас з часом. Ще один цікавий зал дозволяє почути… звуки залізниці!
Як звучать локомотиви різних конструкцій і епох – це теж цікаво!
Загалом, музей крут. І не просто крут, а дуже крутий! Ми начебто були досить довго, але все не встигли оглянути. І, впевнена, зараз там стало ще більше цікавого!
На цьому наша подорож до Санкт-Петербурга і Ленінградської області закінчилося, і ми повернулися в Москву.
Ну, а потім Даня навіть написав твір про подорож. 🙂
———————————————————————————
Мої інші оповідання з цієї подорожі:
2018 рік, серпень:
Ленінградська область. Саблінскіе печери. У Пітері – рити!
Санкт-Петербург. Так зіпсував Газпром петербурзьке небо?
Санкт-Петербург. У що перетворили китайці старовинний двір у Петербурзі, і не тільки
Санкт-Петербург. Чому Чижику-Пыжику пора худнути?
Ленінградська область. Вепська замок. Навіщо фіни рили землю в нашій глушині
Ленінградська область. Як розводять на Свірі
Дерев’яні скарби Ленінградської глушині, про яких ніхто не знає
Ленінградська область. Верхні Мандроги. Чим годують коня Путіна
Ленінградська область. Сясьстрой. Хлібозавод “Поляниця”. Пора сушити сухарі
———————————————————————————
Мої інші оповідання з подорожей по Санкт-Петербургу і Ленінградської області:
2015 рік, липень:
Санкт-Петербург. Нічний клуб “Пурга”. Як ми Новий Рік з Путіним відзначали!
Ленінградська область. Гатчина. Там, де цар пішки ходив…
Санкт-Петербург. Котики блокади
Санкт-Петербург. Пітер з дахів, з води і з землі
Санкт-Петербург. Гранд-макет Росія. Подивитися на нашу країну!
Санкт-Петербург. Музей міського електричного транспорту. Прокатите дівчину в тролейбусі!
Санкт-Петербург. Музей спецій. З перчиком!
Санкт-Петербург. Готель “Гельвеція”. Привіт вам із Швейцарії!
2015 рік, червень:
Санкт-Петербург, Хельсінкі, Стокгольм, Таллінн. Принцеса “Анастасія”. Чому я не люблю круїзи?
Шліссельбург, Санкт-Петербург. Розгризти Горішок
Санкт-Петербург. Парасольки!
Санкт-Петербург. Кото-кафе “Республіка кішок”. А пішли в Мурчальную?
Санкт-Петербург. “Петровська академія”. Пітер на макеті!
Санкт-Петербург. В Пітер на двоповерховому поїзді
2014 рік, квітень:
Івангород. У двох кроках від блоку НАТО
2010 рік, серпень:
Урочиста вечеря з капітаном
Шлюзи
Мандроги. Розлога журавлина для іноземців
Теплохід “Петро Перший”. Життя на воді
Царське Село. Відчуйте себе принцом!
Петергоф. Фонтан або не фонтан?
2010 рік, травень:
Кронштадт. Історія про те, як ми проникли на військовий корабель
Кронштадт. Безкозирка біла, в смужку комір
Выборжское графіті – мистецтво
Виборг. Як ми фестивалили на “Травневе дерево”
Монрепо. Ось це, я розумію, – дача!
Виборг. Під покровом середньовіччя в шведсько-фінською виконанні
2009 рік, грудень:
Музей шоколаду. А ви пробували Леніна на смак?
Кунсткамера. В гості до індіанців, монголам і жителям Африки
Маріїнський театр. Є квиток на балет
Музей хліба. Цукерки-бараночки…
Музей Арктики та Антарктики
“Васька” – Василівський острів
На “Сапсана” з Москви в Петербург
——————————————————————————————————-
Мої інші оповідання з прогулянок і подорожей з Данею:
2018 рік:
Круїз на теплоході “Дмитро Фурманов”. Навіщо все-таки їхати в круїз?
Круїз на теплоході “Дмитро Фурманов”. Навіщо туристам в Костромі розповідають про смердючих шкарпетках?
Круїз на теплоході “Дмитро Фурманов”. Углич. Подорож по Волзі зі своїм горщиком, або Що дивитися в Угличі, якщо ви там вже всі бачили?
Рязанська область. Костянтинове. У школах знову будуть вчити писати через “ять” і “еръ”? В одній вже почали!
Рязань. Музей історії рязанського льодяника. А ви смокчете або лижете?
Москва. Гімнастичний батутний клуб “OGO”. Син допрыгался! А чоловік йому подав приклад!
Московська, Калузька і Тульська області. Я більше не буду писати про Поленово, і ось чому!
Московська область. Серпухов. Як джгут жителі Серпухова
Московська область. Серпуховський район. Страусина ферма. Мігранти з Африки заселяють Підмосков’ї!
Московська область. Серпуховський район. Приокско-Терасний заповідник. Кинути дружину з дитиною і піти в ліс, це нормально?
2017 РІК І РАНІШЕ:
+ ДОДАТИ ЦЕЙ БЛОҐ В ДРУЗІ
+ НАШ INSTAGRAM – про особисте та подорожі
