Встати, суд іде!

53

Мене до крові з вух задовбали фраза «Не судіть, та не судимі будете» і що стоїть за нею позиція, причому у всіх сферах життя.

Ситуацій, в яких вона вживається, несть числа навіть на цьому сайті. Варто комусь згадати сандалі, під які чоловіки примудряються надіти шкарпетки, як тут же вилазить пашить праведним гнівом носій цих самих шкарпеток і пояснює, як всі неправі. Безліч історій, які зайву вагу і навіть не стільки сам вагу, скільки зовнішній вигляд обтягнуті лосинами складок і відповідей в стилі «так, я товста, не подобається — не дивіться». Величезна кількість людей задолбано ідіотським гаслом «Чим критикувати, зроби краще».

Я часто стикаюся з тим, що просто страшним злочином в очах деяких знайомих стає засудження якийсь, здавалося б, буденному ситуації: погано вихованої дитини, в поспіху прийнятого непродуманого рішення, зробленої дурниці. Варто мені сказати щось на кшталт: «Подивіться, який розпещений дитина», як на мене накидаються з криками: «Ти не маєш права судити! Ти не знаєш всієї ситуації! Як можна бути такою жорстокою!»

Я вже мовчу про критику державної політики — про це, мабуть, взагалі заборонено висловлюватися вголос. Люди по той бік екрану, прошу вас, скажіть мені, чому? Чому треба мовчати? Чому не можна мати свою думку? Я не кажу про те, що його треба висловлювати в очі в найбільш різких виразах. Але чому я, громадянин своєї країни, не можу висловити своє ставлення до її діями? Чому я, маючи певний життєвий досвід і спираючись на досвід родичів, друзів і знайомих, не можу сказати: «не Можна давати дитині все, що він попросить, нічого хорошого з цього не вийде»? Чому я, людина з певним естетичним смаком, не можу вважати, що жир, що звисає з-під короткої блузки на вузькі штани, — це некрасиво? Тому що «не судимі будете»? Так судіть мене на здоров’я! Обговорюйте, не критикуйте, тичьте пальцем. Є сфери, в яких я можу аргументовано обґрунтувати свою позицію та відповісти на будь-яку критику. Є, звичайно, і у мене больові точки, обговорення яких може мене образити, але зате це може змусити мене поглянути на речі під іншим кутом. Так що я ніяких обговорень і засуджень не боюся, тому не треба затикати мені рота.

А то таке відчуття, що ідеальний світ — це коли усі мовчать в тряпочку і ходять по струнці. Але ж так не буває!