Задовбали тема френдзоны. Скрізь купа історій всіх-з-себе-чудових хлопців, яких бачать тільки як друзів; усі звинувачують дівчат, які не хочуть зустрічатися з такими хлопцями.
А тепер встаньте на місце цих дівчат.
Один знайомий весь час норовить щось подарувати.
— Що ти, не треба!
— Та ні, мені не шкода, я ж бачу, що ти хочеш це!
Ніяково, незручно, почуття обов’язку. Почуття провини, що він до тебе так належить, а ти не хочеш подарувати йому свою любов.
Зустрічаєш іншого в компанії. Нормально спілкуєтеся, він добре до тебе ставиться. Що, треба сказати: «Ей, не варто так близько зі мною спілкуватися, ти мені не подобаєшся»? Нормальний хлопець, ображати адже теж не хочеться. Знову почуття провини.
З третім в інтернеті випадково познайомилися. Шалено цікавий співрозмовник, багато спільного, можна годинами базікати. Але от біда — ну зовсім непривабливий зовні. Начебто хочеться і в реальне життя спілкування перевести, а він бац — і в коханні зізнається. І що робити? Зустрічатися з тим, хто не подобається і не збуджує, або перервати спілкування з чудовим другом, з яким до цього проводили купу часу онлайн? Так-так, вгадали, почуття провини.
Перш ніж звинувачувати дівчат у тому, що вони хочуть не лише цікавих та рукатих, але і симпатичних, згадайте, що серцю не накажеш.