Шутница на операційному столі

145

Вперше, про те, що на операційному столі пацієнти жартують, я дізнався будучи студентом АГМУ, на кафедрі Вухо-Горло-Носа. Крім вивчення всяких там пазух і запальних процесів, нас періодично водили операції подивитися. Деякі робили під загальним наркозом, деякі під місцевим.

Ну і в один ранок, повів нас викладач на чергову операцію – хірургічне втручання з приводу запущеного гаймориту.
Операція проходила під місцевим наркозом. На столі лежала пацієнтка, яка була в свідомості. Час від часу хірург питав її про самопочуття, між підходами до її обличчя. Та відповідала – все добре.
Найцікавіше сталося, коли хірург діставшись до кістки, дістав медичне долото. І це при тому, що доступ до гайморові пазухи здійснювався з ротової порожнини в районі верхньої губи. Він почав стукати молоточком по долоту.
Подумки я уявив, що відчуває пацієнтка при цьому – в будь-якому випадку відчуття не з приємних. Однак, те що вона потім сказала, не дивлячись на те, що її губа була відтягнута затиском, мені запам’яталося на все життя. Шутница, коротше.
Як тільки хірург прибрав долото вона видала: “так-Так, увійдіть”. Хірург не розгубився: “Зараз увійду, почекайте секундочку”. При цьому він не жартував – буде входити в гайморову пазуху, чистити.
Моя група, як і я сам, не засміялися тільки тому що стримувалися. Не прийнято в операційних сміятися. Але по очах, над масками виразно було видно, як одногрупникам важко утримати розповзаються посмішки.