Не хочу я виховувати чужих дітей
Вже досить тривалий час родичі і колеги намагаються мене на ком-одружити. Друзі теж включилися в цю гонку “Хто раніше одружує”. Вони як ріелтори, ніби охеренную комісію з мене чекають у випадку весілля.
Але ось одна особливість, яку я помітив. Та й не тільки я. Майже всі (майже) дівчата, з якими мене знайомили, були матерями одинаками. Розлучених серед них було мало. Просто народили поза шлюбом, залетіли, ще щось. Більша половина цих панянок вважає, що у дитини має бути новий “тато”, тобто потенційно я. Одна прямо заявила, що народжувала для себе, але трохи не розрахувала фінансово і їй потрібна підтримка в особі чоловіка.
Нещодавно взагалі був дикий випадок. Колега вирішила познайомити мене зі своєю сестрою. Почала розписувати її плюси. Коли я запитав, чи є у неї діти, колега сказала, що ні. Але додала, що вона на 4 місяці вагітності… От серйозно. Я навіть перепитав, чи не жарт це. Все виявилося дуже просто. Кілька місяців тому її також познайомили з хлопцем. Вона пішла на побачення. І там… залетіла. Після цей “герой” природно злиняв. Але дівчині хочеться як у всіх: сім’я, чоловік, діти. Он, дете скоро буде. А чоловіка ще знайти треба.
Здається, мені варто відмовитися від цього варіанту. Мені якось і одному комфортно.
