Ось бувають такі історії, що як зустрінеш, так і хочеться запропонувати до обговорення. Далі – авторський текст
…Ось, буває, наприклад, вариш курячий бульйон — за всіма правилами.
З цілої, в правильних місцях надрізаної курки, на болісно повільному вогні, ні на секунду не відволікаючись і не спускаючи очей, знімаєш найдрібніші частинки шуму, протираешь чистої тряпицей стінки каструлі, тільки що не кладеш в неї, як вчила небіжчиця-свекруха, кришечку від кришталевого графина (немає в мене ні графиня, ні кришечки, не настільки гарний будинок, і взагалі, цю кришечку я все-таки вважаю кулінарним забобонами), а так за всіма правилами.
А він, гад, все одно виходить мутний.
А буває, що швыряешь в каструльку шматки курки на олів’є, заливаєш водою, як попало, ставиш на великий вогонь, щоб швидше закипіло і сварилася, і не звертаєш на це вариво ніякої уваги — інших справ вище даху — хіба що, приподымаешь кришку і трохи прикручиваешь газ, коли починає википати (а починає неминуче при такому зверненні) — і що?
Отримуєш абсолютно бездоганно прозорий, елегантно посверкивающий ідеальними жиринками бульйон, хоч на виставку…
Цієї кулінарної загадкою я поділилася зі своєю чудовою подругою .
— А знаєш, — задумливо сказала раптом Оля, — з вихованням дітей — приблизно те ж саме…
Я подумала і погодилася.
О. Яблонська
