Я дівчина, якій з якоїсь причини комфортніше дружити з чоловіками. Ні, у мене є друзі і хороші знайомі і серед дівчат, але от в середньому мені простіше спілкуватися з хлопцями.
Якщо ви вважаєте, що дружби між чоловіком і жінкою не буває в принципі, нам, очевидно, не по дорозі. Я не буду вам нічого доводити, але й ви до мене не лізьте, окей?
Друзів і знайомих я вітаю так, як подобається їм. Кому-то я просто потисну руку, а на кого-то запрыгну з обіймами і поцілунками в щоку. Я точно знаю, що їм це подобається, інакше б не стала вести себе з ними так фамільярно. Дорогі дівчата моїх друзів! Якщо вас щось не влаштовує, я не буду так робити — при вас. Як ми спілкуємося без вас — ну зовсім не ваша справа. З мого боку можу сказати відразу, що ваш молодий чоловік мене ніяк не приваблює, тим більше що мій хлопець зазвичай поруч — більшість друзів у нас спільні. Ніякого сексуального підтексту поцілунки в щоку немає: ви ж самі подружок своїх так цілуєте, так що, ви їх трахнути хочете? Ах, це інша справа? Дивіться попередній абзац. Якщо ваш хлопець сам (без вашого пильного погляду) попросить так не робити — без питань. До речі, дівчата моїх подружок з нетрадиційною орієнтацією, як правило, подібним не страждають, хоча я бисексуальна і не приховую цього.
З одним колишнім хлопцем ми залишилися добрими друзями. Ось так от — закоханість пройшла, а загальні інтереси і стан «на одній хвилі» нікуди не пропали. Але я його не бачу вже третій рік, адже його дівчина ревнує! Боже, ми зустрічалися багато років тому, в школі, і всього півроку, це ж смішно! Ось і доводиться спілкуватися через мережу, де його дівчина періодично читає нашу переписку. Причому спілкуємося в скайпі, де видно всі повідомлення, якщо повідомлення видалити залишиться напис про видалення. Та ні, ми не ведемо таємну переписку де-то ще й не фільтруємо повідомлення, а просто спілкуємося. Це триває три роки, але дівчина досі не дала дозволу побачитися, хоч і живемо в сусідніх станцій метро. Таємно зустрічатися і обманювати, само собою, подобається нам обом.
Більш адекватні дівчата моїх друзів! Я з задоволенням з вами буду спілкуватися, якщо ми де-небудь перетнемося. Але не нав’язуйте до мене в подруги, якщо у нас немає спільних інтересів! Я все одно не буду ділитися ніякими таємницями ваших хлопців, якщо вони попросять мене мовчати. Але ви можете бути впевнені: ваші таємниці теж залишаться при мені, навіть якщо я категорично вас не схвалюю.
Хтось із знайомих намірився познайомитися ближче, хоче перейти в категорію «друзі». Та без проблем, давай спілкуватися! Але от іноді заходиш до такого друга одна (або приймаєш гостя в порожній квартирі), спілкуєшся зовсім без натяків, а у відповідь ці натяки, а то і докучання отримуєш. У перший раз я все спокійно поясню, а в другій видам ляпаса і піду (або вижену). До деяких, до речі, іноді доходить після другого разу, і вони вирішують, що дружба їх влаштує. Але таких, само собою, мало.
Я ніколи і нікого не френдзоню. Якщо хтось з моїх друзів раптово бачить у мені жінку, я спочатку кілька разів все пояснюю (ну, раптом у нього це тимчасове помутніння?), а потім просто припиняю спілкування. Буває, на рік, на два або навіть назавжди — поки не попустится.
Нарешті «від кожного по можливості, кожному по потребі». Якщо я прошу тебе віднести щось важке, це не тому, що я дівчина, а ти мужик, ти повинен», а тому, що мені це фізично не підняти, а ось тобі — нормально. Є хлопці, які об’єктивно слабкіші за мене, і їх я просити не буду. Готую їжу або пришиваю твої гудзики я не тому, що «я жінка, і моє місце на кухні», а тому, що я вмію, а ти ні. Або мені просто захотілося тебе порадувати, і це в жодному разі не питання статі. У мене є і класично «чоловічі» навички, і з ними я впораюся сама і без проблем.
Загалом, давайте просто жити дружно, а?
