Багатьох тут задалбывают адепти «тыже…» (лікар, програміст, вчитель, воЕкшн , підставити потрібне). А ось мені кілька разів зустрічалися люди-«яже».
— Я ж лікар! — з пафосом вигукує бабуся чоловіка, тридцять років пропрацювала постовою сестрою. Бабуся вичитала в якійсь газетці статтю про дуже корисний препарат, який тут же вилікує всі болячки і омолодить на двадцять років, і вимагає, щоб я купила чоловікові такий. Перший же запит в Гуглі видає, що препарат — розлучення і лохотрон, але бабусю не переконати. Мало чого в цих ваших інтернетах понапишут, вона ж лікар, вона ж в газеті прочитала.
— Я ж ветеринар! — ображається продавець у ветеринарній аптеці, відмовляючи мене купувати кішці дорогий лікувальний корм. «Ветеринар» зворушливо піклуватися про моєму гаманці, навіщо витрачати стільки, якщо є точно такий же, але вдвічі дешевше! Доводів не чує, дорогі корми — світова змова виробників, а вона краще знає. Пікантність ситуації в тому, що корм мені тільки що прописав інший ветеринар, у ветлікарні, при якій і знаходиться цей магазинчик.
— Я ж вчитель зі стажем! — обурюється свекруха, яка намагається застосувати свої педагогічні методи до трирічному онуку. Онук дивиться по телевізору розвиваючі мультики, йому нецікава стрибає навколо незнайома (свекруха живе в іншому місті і приїжджає рідко) тітка, і її вимоги: «Скажи, що намальовано на картинці». Він цю книжку вже напам’ять знає.
Моралі немає. Великі професіонали, просто не висловлюйте свою думку направо і наліво, коли вас не просять. Задовбали.
