У мене є знайомий водій маршрутки. Крім того, що він частенько розповідає цікаві історії, я сама вже помічаю деякі моменти. В статті мова піде про два типи людей, не так часто зустрічаються, але ви точно їх бачили. 1. Принципові. Тут я розповім одну історію, яка нещодавно трапилася по дорозі. Їхала ввечері додому. Зазвичай, на тій дорозі немає пробок. Але в цей день був ожеледь і два дурня не поділили смугу.
У підсумку, пробка на 30 хвилин утворилася. Водій, побачивши такий поворот подій, пропонує пасажирам об’їхати пробку. Попереду, за світлофором, зупинка. Тому, переконавшись, що ніхто не проти, водій відкрив двері, щоб вийшли ті, кому потрібно. Висадивши бажаючих, маршрутка вирулює на перехрестя для розвороту. І тут одна з жінок починає обурюватися: «Куди це ми поїхали, мені треба на зупинці вийти!». Водій пояснює, що попереду пробка, тому він запитав, чи не проти пасажири об’їхати її. Усі, кому потрібно було вийти на зупинці вийшли, тому що йти двадцять метрів різниці. «Мені не потрібно на світлофорі, мені треба на зупинці!» — вперто вимагає жінка. Водій, чортихаючись, здійснює неймовірний фінт, повертаючись на потрібну смугу, щоб висадити упрямицу на зупинці. Після чого, ще півгодини ми стояли в пробці. 2. Недоторку. Громадський транспорт на те й громадська, що їздять в ньому все, на рівних правах. Тому, ніколи не розуміла людей, які ставлять себе вище інших. Якщо не подобається їздити в натовпі, викликай таксі або купуй машину. Найчастіше, чому-то, така недоторка — жінка. Вона штовхається, пхається в годину пік. Навіть, якщо трохи сильніше прижмешься, тому що хтось пробирається на вихід, тут же отримуєш ліктем в ребра і гнівне: «Дівчина, ви можете не навалюватися, роздушіть зараз!». А кому зараз легко? І ось адже реально, не бачила жодного чоловіка, який би кричав: «А ось можна до мене не притискатися?! Приберіть свою сумку!». І сперечатися з такими — марно. Ще й компліментами осипле. А про сумки — окрема історія. Недоторки сприймають їх з особливою агресією. У мене були випадки, коли жінка практично тягнула мою сумку за собою, хоча я постаралася максимально прибрати її з проходу. Навіть у шкільні роки, знімала рюкзак і тримала в руках. Пару раз наражалася на агресорів, які, навіть при відносно вільному салоні, смикали спеціально за рюкзак. У підсумку, один такий «дергатель» просто відірвав мені лямку.
