Приходьте завтра

41

Сьогодні рівно місяць з того самого дня, як я почала шукати роботу. І в цей знаменний день я все ж таки не витримала і вирішила нарешті виплакатися.

Мене задовбали необґрунтовано високі вимоги до новачкам на ринку праці (знання трьох іноземних мов, досвід роботи від п’яти років і зростання від метра сімдесяти), тут роботодавців як раз можна зрозуміти. Не задовбали і дурні питання на співбесіді в дусі: «Чого ви чекаєте від своєї майбутньої роботи?» Грошей, грошей я чекаю від своєї майбутньої роботи! Не задовбали, як не дивно, і низка відмов навіть у тих випадках, коли кандидат ідеально підходить під всі вимоги, що пред’являються (конкуренція, окей, нічого не поробиш). Зате люто задолбали те, як саме ці відмови підносяться.

От скажіть мені, шановні і не дуже, що складного у фразі: «Ви нам не підходите»? Чотири слова, чотири слова, і одна хвилина часу, які рятують одразу від ряду проблем! Але ні, замість цього ми будемо викручуватись, всіляко тягнути час і, як малі діти, пропадати на захід, мабуть соромлячись сказати людині «ні» прямо. Адже здавалося б, дорослі дядьки і тітки.

Я розумію, що фраза: «Ми вам зателефонуємо» — ввічливу відмову. Точніше почала розуміти, набравшись деякого досвіду і просидівши кілька днів в очікуванні заповітного дзвінка, який так і не трапився. Але навіщо такий завуальований відмова потрібен? Чому, якщо ви бачите, що чоловік вам не підходить, не сказати про це відразу, при зустрічі? Я не розумію!

Але ні, замість цього ми будемо завіряти здобувача, що він, мовляв, прекрасний у всіх відносинах і ідеально підходить на посаду, але всього лише потрібна невелика формальність — передати папери великому начальникові, і він вже передзвонить, щоб запросити на друге інтерв’ю. «Так, так, якщо все буде в порядку, ми вам обов’язково зателефонуємо завтра/через три дні/в п’ятницю», — запевняють мене і пропадають. Зовсім. Назавжди.

А я чекаю, впевнена, що робота вже у мене в кишені і в підсумку втрачаю час. Коли закінчуються всі мислимі і немислимі обіцяні терміни, дзвоню з питанням і… таки отримую відмову! Той самий, який можна було зробити ще на інтерв’ю або зателефонувавши в той самий день, коли обіцяли. У вас немає часу і можливості обдзвонювати кожного з претендентів? Тоді не посвідчує їх, що вони вам підходять!

Але вищим пілотажем, який я вважаю вже самим цим хамством, стає не обіцянка передзвонити, а запевнення «ми вас беремо», без яких-небудь «якщо», після якого знову, як вважають деякі роботодавці, можна зникнути в нікуди. Таких випадків на моїй практиці вже кілька.

Останній допік остаточно. Сходивши на співбесіду в одну компанію і почувши: «Ми скажемо своє рішення через три дні», — я, впевнена, що отримала чергову відмову, вирушила шукати роботу далі. Знайшла місце з хорошими умовами, в яке мене «взяли». Отзвонившись їм на наступний день зі словами: «Я хочу у вас працювати», — отримала відповідь: «Чудово! Я передзвоню вам протягом дня, скажу, коли ви зможете вийти на стажування». Менше ніж через годину (О, диво! Перший і останній раз!) зателефонували з першої компанії зі словами, що беруть мене. Довелося відмовитися, бо другий варіант влаштовував більше. Минуло два дні, а з другого потенційного місця роботи так і не подзвонили, трубку не беруть.

Роботодавці, зрозумійте, що така поведінка схожа хамства. З-за вас, із-за того, що вам, мабуть, не вистачає сміливості сказати «ні» в обличчя, людина втрачає час і потенційну роботу. Не кажучи вже про те, що не тільки ви вибираєте працівника, але і працівник вибирає вас. І поки ви думаєте, його цілком може забрати інша компанія.

А поки задовбали. Не відмовами, а порожніми обіцянками і нездатністю цей самий відмова озвучити.