Практично всю службу ми з двома колегами провели відрядженими в інший військовий городок, тому молоде поповнення вперше побачили місяця за два до дембеля. Молодого солдата звали Льоша Мокрин. Був Мокрин жителем далекого сибірського сила і зварником. Лопоух і старанним був Льоша.
Зварювальні роботи проводилися на висоті приблизно трьох метрів, підйом здійснювався за допомогою чесно сп”зж.. на час взятої сходів від чергової пожежної машини. Така, у неї з одного боку гачки, а з іншого чому то коліщатка. Не суть. Три місяці до появи Льоші, ми лазили по ній поодинці, у складі групи, з зварювальний апаратом в зубах, з болгарської, кувалдою і товаришем прапорщиком. Льоша п”зданулся з неї через 5 хвилин експлуатації. Сходи підняли, Льошу обтрусили. Ще через 10 хвилин Льоша п”зданулся вдруге. Сходи підняли, Льошу обтрусили, підстрахували, сходи закріпили важенним металевим верстатом. На який Мокрин разом зі зварювальним апаратом спікірував практично відразу, піднявши хмару пилу і гуркіт від падіння Робокопа. Зізнаюся чесно, ми обос.. запереживали. Зварювальний апарат був новий і виданий нам під чесне дембельское слово. Льошу обтрусили і поставили в кут, поки у вузькому колі вирішували питання його мотивації.
-Льоша, – говоримо, – а якщо тобі раз віджатися писят? Для кращого засвоєння правил ТБ?
Льоша шморгнув носом і винувато сказав
– Я, взагалі-то і більше можу. Я знав, що в армії дідівщина і готувався.
Ми задумалися.
– А підтягнутися 30 разів?- з надією запитали ми Льошу.
Льоша шморгнув носом і соромливо прошепотів
– Можу, я готувався.
– Че ж ти тоді зварювальник, а не десантник? – психанув один з дембелів. Льоша покаянно опустив голову і зрідка винувато сопел.
-А по російській мові у тебе че було, Рембо? – осінило раптом мене.
-Три, – сказав Льоша і почервонів.
Після відбою, в тиші і прохолоді ленінської кімнати сидів доблесний боєць окремої ремонтної роти Льоша Мокрин і, висолопивши від старанності язика, старанно вивів почерком першокласника-другорічника :” обезуюсь ретельно выпалнять требовония техніки безапасности і не падвадить таварищей”. Льоша поставив крапку і з любов’ю подивився на корявенький ряд букв. Зітхнув і почав писати далі. Решта 98 разів.
