Одна з найстаріших автомобільних марок Pierce-Arrow, що базувалася в місті Буффало штату Нью-Йорк, на початку 30-х років минулого століття оголосила про банкрутство, але знайшлася група промисловців, які вирішили реанімувати відому марку.
Відповідальним за продаж на відродженому підприємстві призначили Роя Фолкнера – колишнього президента компанії Auburn. Саме він ініціював розробку «Срібної стріли» — Silver Arrow. Над зовнішністю нового автомобіля працював близький друг Фолкнера Філіп Райт, творець образу легендарного передньопривідного Cord L29. У 1933 році Silver Arrow привернув загальну увагу на Всесвітній виставці в Чикаго, що отримала неофіційну назву «Століття прогресу».
Володіючи незвичайною зовнішністю по тим часам, Silver Arrow демонструвався під слоганом: «У 33 році ви отримуєте автомобіль 40-го!». Через кілька місяців на автошоу в Нью-Йорку Silver Arrow визнали «Автомобілем року».
Чотиридверний седан з кузовом з полірованого алюмінію, який при розробці продували в аеродинамічній трубі, істотно відрізнявся від автомобілів 30-х років. Він мав видовжену форму з спадаючої дахом, фари інтерговані в крила понтонного типу.
Не було підніжок, решітка радіатора була не такою масивною як зазвичай. За обшивкою крил, в нішах між передніми колесами і дверима, розміщувалися запаски. Задня частина була непомірно заужена, а маленьке заднє скло (ще й розділене перегородкою) розташовувалося дуже високо.
Двигун V12 з незвичайно великим кутом розвалу циліндрів – 80 градусів, при обсязі 7,5 л. видавав 175 л. с. Потужності було досить, щоб розігнати важкий автомобіль до цілком серйозних 185 км/год, за що Silver Arrow був удостоєний честі виступати в ролі пейс кара на перегонах Інді 500 1933 року.
Гальма були барабанними на обох осях, а коробка 3-х ступінчаста механічна. Розкішний салон був оббитий високоякісним велюром, дорогими дерев’яними панелями, пасажири мали власний набір приладів, змонтований на перегородці салону. Можна було контролювати дотримання водієм швидкісного режиму…
Ціна Silver Arrow була оголошена в розмірі 10 000 $. За такі гроші можна було купити пристойні автомобілі всім родичам, за Ford V8 дилери просили приблизно 600 — 700 $. При цьому на ринку пропонувалися автомобілі і дорожче 10 000 $, які навіть у період «Великої депресії» мали невеликий, але стійкий попит, на який розраховував Рой Фолкнер
. Але Silver Arrow покупців не знайшлося і Pierce-Arrow котився до свого другого банкрутства. Крім виставкового зразка вдалося зібрати ще тільки 4 Silver Arrow, які, до того ж, значно від нього відрізнялися: крила сильно виступали за боковини кузова, а загальний дизайн не дуже виділявся на тлі інших американських автомобілів 30-х років. До наших днів збереглося 3 примірника Silver Arrow.
Чудовий концепт з дизайном, випередив час, захопив публіку і став останньою яскравою спалахом у долі Pierce-Arrow. Компанія остаточно закрилася в 1938 році.
P. S. Серійні, хоч далеко і не масові, автомобілі Pierce-Arrow:
1920 Pierce-Arrow Model 32 Sedan:
1930 Pierce-Arrow Model B 5-passenger Sedan:
1931 Pierce-Arrow Model 42 Dual Cowl Sport Phaeton:
