Невдалий день Варвари Микитівни

189


Рано вранці Варвара Микитівна вже стояла на порозі районної поліклініки. Вигляд у бабусі був суворий і навіть войовничий, але всередині неї грала музика і танцювали напівголі грудасті бразилійки. Настрій був святковий. Вона навіть на мить зажмурила очі від задоволення, як Ленін у передчутті веселих потрахушек з Надією Костянтинівною, але тут же взяла себе в руки, насупилася і важливо пройшла в гардероб. Знявши з себе пальто, Варвара Микитівна дістала з кишені бахіли і, крекчучи, натягнула їх на чоботи. Коли вона обмінювала пальто на номерок, вона ніби дивилась у дзеркало: гардеробниця була копією Варвари Микитівни, тільки без шапки.
Закінчивши гардеробна ритуал, Варвара Микитівна все так само важливо попрямувала до реєстратури. Дочекавшись, нарешті, своєї черги вона почала ласкаво катувати дівчину-реєстратора:
– Скажи, мила, невролог сьогодні приймає?
– На жаль, сьогодні тільки за попереднім записом, – відповіла їй дівчина-реєстратор.
Варвара Микитівна хмикнула.
– А гастроентеролог?
– Теж по запису, але є вільний час на 12-30, можу вас записати.
– Ні, не треба, – подякувала Варвара Микитівна. – А чи є сьогодні якийсь лікар, який приймає в порядку живої черги? Не по запису? – пішла ва-банк Варвара Микитівна.
– Так, є – черговий терапевт. Вам потрібно взяти в терміналі електронний номерок. Кабінет 205.
“Який ще термінал, – пробурчала про себе Варвара Микитівна і спохмурніла ще більше – ще тиждень тому не було ніяких терміналів.” Вона була в невеликому замішанні.
– Давайте я вам допоможу, – ввічливо запропонувала дівчина-реєстратор.
Після пари маніпуляцій на сенсорному екрані вона вручила Варварі Микитівні паперовий талончик і повторила:
– Другий поверх, кабінет 205.
Відчуваючи якийсь підступ, Варвара Микитівна піднялася на другий поверх і відшукала потрібний кабінет. У черзі було чоловік десять. Все ще сподіваючись на краще, Варвара Микитівна за звичкою запитала:
– Хто останній?
– Це електронна черга, бабусь, чекайте, коли ваш номер загориться на табло, – пояснила їй жінка в кофті.
Бразильський карнавал всередині Варвари Микитівни притих. Ще не розуміючи до кінця, що відбувається, вона хвилини три розгублено стояла посеред коридору. Мозок Варвари Микитівни переварив отриману інформацію, прорахував варіанти і став видавати порції умовиводів.
Це що ж виходить, ніхто не лізе без черги, всі знають хто за ким стоїть і ніякої плутанини?! Херня якась! А де ж всі ці “вас тут не стояло”, “я займала за чоловіком у піджаку”, “не лезте без черги жінка!”, “сама ти бидло!” – де ось це все!? Де інтриги і хитросплетіння!? Ви тут що, плять, з розуму всі з’їхали?! Де це бачено, щоб стоячи в черзі в поліклініці, навіть на хуй не було кого послати?
Минуло ще десять хвилин. Нічого не відбувалося. Люди просто заходили і виходили. Відмовляючись вірити в те, що відбувається, Варвара Микитівна зважилася на відчайдушні заходи. Вона підійшла до молодої людини в окулярах, що стоїть ближче всього до кабінету лікаря, і тоном, що не терпить заперечень, заявила:
– Я тільки запитати!
Приготувавшись до легкого скандалу, Варвара Микитівна зробила жест у бік кабінету, ніби маючи намір проникнути всередину.
– Будь ласка, – байдуже відповів молодий чоловік і уткнувся в телефон.
Варвара Микитівна застигла на місці від такого нахабства. Вона була в паніці. Така звична, зрозуміла і рідна стихія відкинула її. Тепер вона не була експертом за стояння в черзі, вона була лише частиною знеособленої натовпу з номерками, де всі рівні і всім по херу. Панічна атака змінилася люттю:
– Та пішов ти на хуй, чмо очкастое! Сам пиздуй до свого ебучему терапевта! А краще прямо до окуліста, діоптрії, блять, як у телескопі “Хаббл!”
У молодої людини від несподіванки засмикалася очей.
– І нехуй мені тут підморгувати, дрищ четырехглазый! – не вгамовувалася Варвара Микитівна, – Понапридумують хуйни, чергу, блять, нейтронна, на хуй не кого послати! А ви зневажили вилупилися, еб вашу мать?! Та пішли ви всі нахуй! І ти, і ти, і ти! І ти теж, жирна овеча жопа!
Варвара Микитівна плюнула на підлогу, спустилася в гардероб, одяглася і, від обурення забувши зняти бахіли, подалася на пошту. Може бути хоча б там у людей ще залишилася совість.