А мене задовбали фраза: «Менше гівна жерти треба», яку останнім часом стало модно адресувати людям із зайвою вагою або бажаючим схуднути. Прирівняна до продуктів життєдіяльності може бути абсолютно будь-яка їжа, в залежності від особистих пристрастей і широти (або вузькості, що буває частіше) дієтичних знань мовця. Користуються цією зухвалою метафорою зазвичай в інтернеті, оскільки в реалі за таке неприкрите хамство можна й відрізати.
Причин задолбаться тим, що мене і не стосується безпосередньо (вага стабільно близько 60 кг, ІМТ=21, спорт три рази в тиждень, харчування здорової і свіжоприготованою їжею, але без крайнощів на кшталт повної відмови від вуглеводів), дві.
По-перше, геніальний рада «менше жерти» ніяк не допоможе людям, чий зайва вага — наслідок хвороби. Не допоможе і тим, чий обмін речовин сповільнилося з віком або в результаті малорухливого способу життя, зате нашкодити може. Від жорстких харчових обмежень швидкість обміну речовин знижується ще більше. Постійне почуття голоду сприймається організмом як загроза життю, і він рятується, зменшуючи витрату енергії до мінімуму і створюючи запаси при вступі найменшого (в порівнянні із звичними крихтами) надлишку. Отримуємо парадокс, коли людина їсть менше і менше, а «розносить» його все більше. Реальність (і, на жаль, все більшу поширеність) цього варіанту підтвердить будь-який лікар-дієтолог.
По-друге, порівнювати їжу з лайном, коли на планеті прямо зараз, в цю саму хвилину люди вмирають від нестачі їжі, — жахливий цинізм. Або крайня недалекість і небажання дивитися далі власного носа. В обох випадках хочеться відправити любителя дошкульною фрази в одне з місць, де голодують зовсім не від бажання відповідати модельним стандартам, без права повернення на «велику землю» як мінімум пару місяців. Може, там навчаться відрізняти придатну до вживання їжу від екскрементів, якщо в умовах цивілізації ця задача для них непосильна.
Задовбали!
