Мені 43, за останні два роки вже було близько 15 цікавих звернень в соцмережі. Всі типові. Приклад:
— Привіт!
— Привіт!
— Пам’ятаєш мене, ми в одному класі вчилися?
— Пам’ятаю, як справи?
— Нормально, у мене (один/два/три) дитини. Тільки нещодавно розлучилася. :(А ти як?
— Теж норм, дві дочки, одружений.
— А коли одружилися?
— 96-м.
— Зустрінемося?
— Та не питання. Прийду з дружиною, познайомлю.
— А може без дружини? 😉
— Ні, вибач.
Навіть уявити страшно, що б було, якщо б у мене на сторінці в статусі не було написано «одружений», а в альбомах не було б фотографій дружини і дочок.
Пані, ви зовсім офігіли? Не для вас у мене личка відкрита. Можна хоч трохи включити мозок і не лізти до одруженому людині? Невже все настільки погано в такому віці, що чоловіка собі не можна знайти?
ЗАДОВБАЛИ!
