Мистецтво війни: Методи допиту Ханса Шарффа з Люфтваффе

16

Мистецтво війни: Методи допиту Ханса Шарффа з Люфтваффе

Дізнавач Люфтваффе Ханс Шарфф (Hanns Scharff) і його методи допиту полонених
Вранці Шарфф прийшов до полоненому льотчику, радісно вітав його, потрапив смачною випічкою своєї дружини і запросив на прогулянку по мальовничій німецькому селі. Він вів з ним дружню бесіду, під час якої висловив помилкову версію, що, повинно бути, у американців не вистачає потрібних хімікатів, оскільки їх трасуючі кулі в якийсь момент залишають білий, а не червоний слід. Льотчик тут же його поправив – ніяких проблем немає, так зроблено спеціально – білий слід підказує стрілку, що у нього скоро закінчаться боєприпаси. Так німці отримали важливу для них інформацію
Шарфф міг розговорити 90% полонених пілотів союзників. І робив це, використовуючи досить нетрадиційні методи, а саме — доброзичливість. Шарфф був покликаний в 1939 році, але вільне володіння англійською врятувало його від передової. Він дослужився до єфрейтора і був переведений у військову розвідку, де вивчав методи допитів. В 1943 році Шарфф почав допит полонених американських льотчиків. Він розробив свою власну систему допиту, головними компонентами якої були дві речі – відмова від застосування насильства і створення враження того, що допит насправді не ведеться. Він ніколи не ставив прямих запитань про тих відомостях, які хотів отримати. Шарфф говорив, що він вже і так знає все і лише потребує уточнень.
Шарфф уважно досліджував особисті речі в’язнів і потім використовувати цю інформацію, щоб створити враження, що нацисти мали докладні досьє на кожного льотчика Союзників. Крім цього, Шарфф переконував льотчиків в тому, що він захищає їх інтереси і життя, а не просто намагається отримати з них інформацію. Адже якщо льотчики зачинятимуться, він буде просто змушений передати їх в жорстоке гестапо. А там, самі знаєте – катують. Під час спеціально влаштованих конфліктів з адміністрацією табору Шарфф постійно вставав на бік полонених, не допускаючи жорстокого поводження з ними. Таким чином він завойовував довіру.
Так як Шарфф був єфрейтором, він отримав дозвіл носити цивільний одяг. У таборі для військовополонених це виглядало дуже незвично, створюючи у льотчиків враження, що з ними спілкується дуже високопоставлений німецький офіцер.
Для того, щоб полонені відчували себе більш комфортно, він організовував для них поїздки в зоопарки і до місцевих визначних пам’ятках. Гуляв з ними по лісі, взявши перед цим з них слово, що льотчики не спробують втекти – адже він вірить їх слова.
Після війни Шарфф не був засуджений. В 1948 році його запросили в Америку ВПС США, щоб дати кілька лекцій про свої методи допиту з перших рук. Американські військові пізніше включили його методи у свої навчальні плани в школах для допитів. Багато його прийоми досі використовують в армії США. Шарфф переїхав до Америки в 1950 році і продовжив кар’єру в якості художника. Його мозаїки прикрашають Капітолій штату Каліфорнія (мармуровий мозаїчна підлога), Університету Південної Каліфорнії і коледж Діксі штату Юта