Мій бізнес понарошку

467

В не самих великих провінційних містах ось уже кілька років в соцмережах користуються незмінною популярністю групи спільних закупівель. Для тих, хто не в темі: адміністратор (як правило, дамочка в декреті) збирає замовлення з закордонних сайтів, формує заявку, займається прийомом товару на пошті та розподілом речей по клієнтам — звичайно, за невеликий відсоток. Асортимент, як правило, радує око дешевизною і місцями навіть якістю. З невід’ємних мінусів можна назвати хіба що тривалу доставку і часом пересорт, від якого, на жаль, ніхто не застрахований.

Як людина досить зайнята і не бажає обтяжувати себе вниканием в систему роботи вподобаного сайту, я вирішила звернутися за допомогою в подібну групу. Система дуже проста: вибрати річ, зберегти її фото в альбом, дочекатися коментаря з роздільною здатністю оплачувати і спокійно чекати посилку. Це в ідеалі. В реальності адміністратор дотримувалася ось таких неписаних правил:

Подарувати відписатися під фото із замовленням в кращому випадку днів через п’ять.

Проігнорувати 2/3 замовлень без пояснення причин, не помічати питальні коментарі під ними.

Все зрослося, і річ приїхала. На питання про зустріч відповісти, що можемо побачитися лише з 18:45 до 19:00 у перший вівторок місяця у автосалону за межею міста.

Алілуя! Домовилися про зустріч. В зазначений час не прийти, а по телефону відповісти, що перебуваєте в поліклініці, про яку зовсім забули напередодні. І так, обов’язково нервово кинути трубку.

Шановні адміни таких груп! Це ваш маленький, але бізнес, який приносить вам нехай і невеликий, але прибуток. А ви прокотили на банані клієнта, який водночас був готовий у вас замовити товар на кілька тисяч. І ось що я вам скажу: сидите в своєму декреті, горе-бізнесменки, а гроші нехай чоловіки заробляють!