Ми так не домовлялися

17

Час йде, а гендерні війни тривають.

Люди, ну коли ж ви, нарешті, зрозумієте, що ніхто нікому нічого не винен, і сімейний побут влаштовується в кожній сім’ї по-своєму?

Є жінки, які бачать своє щастя саме у сімейному затишку, приготуванні страв і вихованні дітей. У мене дві такі подруги, обидві щасливі, люблять і коханими.

Є жінки, які орієнтовані на зовнішній світ — кар’єру, подорожі, реалізацію творчих поривів та інше. І, не повірите, я таких знаю — вони теж щасливі в сімейному житті, хоча готують раз в місяць, а підмітають підлогу в кращому разі — раз на тиждень.

Є чоловіки — «класичні добувачі» і «домашні трудяги». І вони також радіють сімейного щастя.

Хто ж нещасливий? Ті сім’ї, в яких під голову відносин поставлено «повинен» і/або «повинна». Можна змусити дружину взяти весь побут на себе і пиляти за кожен промах. Результати відмінні — в будинку чистота, обід із трьох страв і складені акуратною стопкою шкарпетки. А в додачу — згаслі очі дружини і відсутність інтересу до чого-небудь з її боку. Можна щохвилини дрючить чоловіка щодо зарплати, проганяти від плити і свербіти: «А он сусід вже отримав підвищення». Тільки в результаті такої чоловік постарається якомога менше часу проводити вдома і побільше — з друзями, а то і з подругами.

Так, життя складніше. Так, в якихось родинах жорстка нестача грошей, в якихось- обидва працюють до посиніння. Хвороби, батьки, діти, іпотека, горе, що там ще…

Знаєте, мені дуже сподобалася фраза одного мого знайомого: «Я нікому і нічого не повинен. Я повинен тільки тоді, коли підписав відповідний папір з переліком прав та обов’язків».

«Так це… взагалі нічого не робити, чи що?» Робити. Але не як обов’язок, а заради любові і бажання порадувати близьку людину, заради бажання створити затишок, заради приємних емоцій і почуттів. Робити не з примусу, а від серця.

Так от, любителі «повинен/повинна» — складайте шлюбний договір, а в іншому разі не перетворюйте свою половинку в машину по задоволенню своїх «хотілок». І вже тим більше не лізьте в чужі сім’ї.