Два тижні тому ми з подругою об’їжджали автосалони міста в пошуках ідеального автомобіля. Після кількох тест-драйвів і тотального вивчення плюсів і мінусів кожного кандидата машинка була обрана: середнячок класу «B» практично в топової комплектації. Радісна, подруга обрадувала чоловіка тим, що нарешті зробила вибір, і при мені вручила папір з автосалону з усією інформацією.
Два дні потому вона зателефонувала мені ще більш радісна і повідомила, що вони з чоловіком порадилися і вирішили купити їй автомобіль тієї ж марки, але класом вище. А ще через добу сиділа у мене зареванная і отпивалась валеріаною, бо на перевірку «такий же, але крутіше» виявився абсолютно стоковим варіантом з дерьмово оббивкою сидінь, начисто позбавленим двох третин тих функцій, які були в попередньому автомобілі, та ще й на механіці замість автомата.
Виявилося все просто: чоловік розповів на роботі про вибір дружини, і мужики авторитетно заявили, що обраний Оленкою автомобіль таких грошей не варто, адже доплативши всього трохи, можна взяти «тачилу крутіше». Той факт, що при цьому доведеться опускати скла вручну, буде відсутня бортовий комп’ютер, парктронік, протитуманні фари і інші «дрібниці», мужиків не бентежив — зате адже напис поруч з шильдиком буде понтово, а що там всередині автомобіля, нікого не хвилює.
Ця ж тенденція проявилася на вторинному ринку: на всіма відомої «Блакитний рибі» 70% автомобілів (причому аж ніяк не дешевих) — з мінімальною комплектацією, де, по суті, всередині навороченого екстер’єру стоять два чи не розкладні стільчики, а подушки безпеки, якщо і є, то максимум дві на весь салон — спасибі, що хоч не пір’яні.
Ні, я правда не розумію, що поганого в тому, щоб купити машину простіше зовні, але більш зручну і приємну всередині, ніж взяти модель на межі своїх можливостей, щоб навіть на килимки потім не вистачило.
А мене задолбали те, що варто комусь дізнатися суму, яку мені обійшлася моя «ластівка», люди роблять очі, як у какао мишки, і заявляють, що я дура, блондинка, і за ці гроші можна було купити набагато більш просунуту модель, прямо як вони. А потім, коли їм опинитися вже всередині, вкрай уражаються, як все комфортно і продумано: влітку не жарко, взимку приємно попу підігріває, музика читається в будь-яких форматах, а вже «мізки» і системи працюють так, що і воЕкшн не завжди потрібен. Але найсмішніше було тоді, коли один з таких «обзывателей», власник точно такий же іномарки, як у мене, здивувався, як жваво моя стартує в гору. В його теорію про те, що обмундирування багатшими «ембієнту» — це вигадки автосалонів, щоб викачати з дурнів зразок мене побільше грошей, ніяк не вкладався той факт, що двигун 1,4 для таких габаритів малуватий.
