Купив десять пікселів — один в подарунок

42

Я граю в онлайн-гру — відому Lineage II. Найбільше мене задовбали ті, кого жахає те, що я плачу реальні гроші за ігрові цінності. Не за все — але й цього досить, щоб слухати постійні охи та ахи.

— Ти платиш за пікселі на екрані! Їх не існує, ти просто викидаєш гроші на вітер!

Ось цього оркестру, який грає зараз з чергового купленого вами ліцензійного диска, теж не існує. Це запис, причому платити за неї не обов’язково — можна було б просто завантажити з мережі. Ах, ви цінуєте якість? Я, уявіть собі, теж, тому віддаю гроші, щоб якість моєї гри поліпшувалося.

— Так грати нечесно! Важливий процес, а не результат!

Та ну? А чого це ви у відпустку літали на літаку? Тупотіли б собі пішки, а то раз — і в Туреччині. Прямо навіть нудно якось.

— Та яка тобі з цього користь?

Приблизно така ж, як вам від вашої аерографії. Не сказати, що їздити від цього машина швидше стала або витрата бензину зменшився.

— Краще б витрачав гроші на справу!

Я от теж думаю, що не став би купувати десяту за рахунком саму-пресамую вудку. Порахуйте, у скільки вам обходиться ваша риболовля — можна було б щодня снідати виключно чорною ікрою. Але я чужі гроші рахувати не люблю і роздавати направо-наліво поради — теж, чого і вам бажаю.