Коли шкода хлопчиків

490

Мені двадцять дев’ять років, дванадцять із них пов’язані з рідним гуманітарним факультетом — спочатку я тут навчалася, зараз викладаю. І весь цей час мене задовбує одне і те ж — фаллоцентризм деяких викладачок.

Чи То третій, чи четвертий курс. Іспит з зарубіжної літератури. У групі сімнадцять дівчат і Сергій — мужик років так далеко за тридцять, який колись кинув навчання, а зараз вирішив все ж таки отримати диплом і здає всі предмети екстерном. Сергій безумовно не дурний, але навчання сприймає скоріше як прикра перешкода на шляху до диплома, ніж як завдання, тому частина програми не читав зовсім, частина читав в нашому віці і не пам’ятає. Про твір, яке він витягнув у квитку, Сергій знає тільки те, що воно, здається, американське, чи, може, англійське, але, швидше за все, не французьке. Шляхом опитування сусідок абияк з’ясовує автора. Єдина в той день п’ятірка — у Сергійка за відповідь на питання «Хто це написав?», до інших докопалися на місцях різного ступеня рівності. Тому що вчитель не подобаються дівчата, вони всі тільки даремно займають місця і мріють вийти заміж, ось чи то справа (закочуючи очі) чоловік!

Захист диплома. Сидить весь потік — очники, вечірки і заочники з двох відділень, в цілому більше сотні людей. Серед заочників — Алік. Ніхто не знає, чому він вирішив робити вигляд, що вчиться, а не просто купити диплом в підземному переході. Проблема в тому, що Алік по-російськи практично не розмовляє. «Свою» дипломну роботу очевидно не тільки не писав, але й не читав і взагалі не розумів тему. Пішов з четвіркою і резюме «Молодий чоловік дуже нервує, так би п’ятірку поставили!».

Аспірантура. При надходженні всі знають, що у нас будь хлопчикові просто приписують до результатами один бал, тому що їм потрібніше, у них же небезпека армії. Те, що переважна більшість таких «їм потрібніше» рівно в день двадцатисемилетия раптово розуміє, що їх роман з наукою був помилкою, і відсоток чоловіків серед захистилися прагне до нуля, теж всі знають.

Почала викладати — та ж історія. Студент, що має очевидні проблеми із забороненими препаратами. Якщо ви ніколи не бачили, що активне їх вживання за пару років робить з звичайним середньостатистичним чоловіком, просто повірте на слово: мізки осипаються, як ліс по осені. До сесії не допущений, бо досі не те, що не закрив, а навіть не відкрив попередню. Раптом у документах з’являються позначки про зданих роботах і все ніби налагоджується, але не тому, що чоловік взявся за розум, а тому, що лаборант повірила обіцянці все принести і проставила галочки авансом. Це, якщо що, та сама дама, яка в часи мого студентства мала підпільну кличку «Цербер» і погрожувала мені відрахуванням за те, що в обхідному аркуші підпис бібліотекаря на міліметр вилізла за поля. Просто він — хлопчик!

Інший студент. Що робить у нас на факультеті, крім гри в КВН, сказати складно, у себе на лекції я його бачила один раз, і то сплячого. Атестувати за підсумками семестру не можу, тому що число пропусків прагне до ста відсоткам, жодна робота не здана, і взагалі, він навіть не отримав у мене тему для цієї самої роботи. І тут до мене приходить шановна немолода викладачка за нього просити: чи не можна як-небудь, хоч на трієчку, адже ж хороший хлопчик, буде шкода, якщо його відрахують. Що характерно, більш непримиренного борця з дівчатками-прогульщицами на факультеті немає, якщо пропустиш без довідки хоч одну лекцію, пам’ятати вона про це буде до твого випуску та кілька років після, а особисто мені єдиний пропуск на третьому курсі досі пригадує. Але хлопчики, як бачимо, зовсім інша справа!