Кировчанин пять років поспіль їздить на Сахалін вивчати популяції сірих китів

177

Матвій Мамаєв разом з групою вчених стежить за тим, щоб чисельність китів не скорочувалася

Матвій Мамаєв планує і далі продовжувати свої експедиції на Сахалін. Фото надане героєм публікації
У свою першу експедицію на Сахалін Матвій Мамаєв відправився ще в 2014 році. З тих пір кожне літо кировчанин незмінно проводить за вивченням китів. Він проводить фотоидентификацию тварин, спостерігає за тим, як проходить їх годівля, і перевіряє, чи не загрожує їм якась небезпека.
«Я ЗРОЗУМІВ, ЩО ЦЕ МОЄ»
Коли Матвію Мамаєву вперше запропонували відправитися на Сахалін, він закінчував бакалаврат за спеціальністю «биоэколог» у Кіровській сільськогосподарської академії. Відмовлятися від такого шансу молодий чоловік не став і одразу ж вирішив готуватися до експедиції.
– Наш викладач Олександр Михайлович є одним з організаторів проекту «сірого кита» від Тихоокеанського інституту географії Далекосхідного відділення Російської академії наук, – пояснив кировчанин. – Мене погодилися взяти з собою в поїздку за умови, що я поступлю в магістратуру і буду працювати над дисертацією. Якщо чесно, я не зовсім розумів, де зможу працювати після бакалаврату. А тут з’явилася вдала можливість попрацювати за фахом і продовжити освіту.
Про своє рішення молода людина не пошкодував. Як тільки побачив китів, зрозумів, що саме цим він і мріяв займатися.
– Є різні аспекти професії: можна, наприклад, працювати на заводі з викидами, можна – з паперами, я ж хотів працювати з тваринами, – зауважив Матвій. – Коли вперше приїхав на Сахалін, зрозумів, що це моє. Правда, коли вперше дивишся на подплывающего кита, бачиш просто фонтан води і думаєш: «І це ось є кіт? Просто щось далеко булькнуло і все?» Природно, коли ми підходимо ближче, то вже бачимо, що це величезна красива тварина.
Кировчанин пять лет подряд ездит на Сахалин изучать популяцию серых китов природа
Коли кит підпливає до місця годівлі, далеко видніється фонтан води. Фото: Матвій МАМАЄВ
БУДНІ НА САХАЛІНІ
Кожен рік експедиції проходить приблизно за однією схемою. Хлопці приїжджають з Кірова в Москву. Звідти вилітають в Південно-Сахалінськ, де здійснюють всі необхідні покупки. Кінцева точка маршруту – маяк на затоці Пельтун. Саме там учасники поїздки і живуть протягом липня і серпня.
– Ми спостерігаємо за китами саме там, тому що в цьому місці створюється сприятлива атмосфера для годівлі тварин, – розповів кировчанин. – Справа в тому, що поживні речовини в холодному плині Амура і теплій воді затоки змішуються, і це приваблює китів.
Кожен день під час такої годівлі, коли дозволяє погода, хлопці виходять в море і проводять фотоидентификацию китів. Вони підпливають до тварин на відстані 50-70 метрів і займаються дослідженнями.
Кировчанин пять лет подряд ездит на Сахалин изучать популяцию серых китов природа
Зазвичай хлопці відправляються в експедицію на Сахалін на два місяці. Фото надане героєм публікації
– Простіше кажучи, нам потрібно сфотографувати китів, визначити їх кількість та їх стан, – поділився Матвій Мамаєв. – Справа в тому, що сірих китів, з якими ми працюємо, у цій популяції зовсім небагато. Зараз їх налічується близько 200 особин.
За словами кировчанина, всі кити відрізняються кольорами, плямами, шрамами, тому багатьох з них учасники експедиції вже впізнають.
– Тим китам, яких зустрічаємо майже кожний вихід в море, ми даємо свої імена: Таня, Оля, Федя і інші, – з усмішкою зазначає кировчанин. – Але взагалі, у кожної тварини є свій ідентифікаційний номер. Цей номер зазначається в спеціальному каталозі, в якому міститься інформація по кожному морського мешканця, як у паспорті. До прикладу, фото праворуч і ліворуч, фото хвоста, інформація, в якому році було помічено тварина.
Також дослідники перевіряють, наскільки кити упитанны. За словами Матвія, це дуже важливо, так як тварини годуються тільки протягом літа.
– На початку періоду годівлі буває дуже багато худих китів, – зазначає кировчанин. Особливо помітно це буває, наприклад, у годуючих мам. Але до кінця сезону вони плавають вже, як бочки. Так що двох місяців їм цілком вистачає, щоб набрати вагу. Харчуються вони бентосом, тобто морськими тарганами, їжаками, рачками.
Кировчанин пять лет подряд ездит на Сахалин изучать популяцию серых китов природа
Дослідники китів відрізняють один від одного за допомогою плям і шрамів. Фото: Матвій МАМАЄВ
«У КИТОБОЇВ СІРІ КИТИ ВВАЖАЛИСЯ НАЙБІЛЬШ АГРЕСИВНИМИ»
Під час виходів у море дослідники дотримуються головної інструкції – не заважати китам і ні в якому разі не зачіпати їх човном.
– У нас маленький човник порівняно з розмірами кита, тому йому досить просто поворушити хвостом, і ми опинимося за бортом, – зауважив Матвій. – Раніше у китобоїв сірі кити вважалися самими агресивними. Вони можуть і перевернути човен, і щось зламати. Але оскільки на Сахаліні на них полювання не ведеться і ми ніяк їх не лякаємо, то агресії наша група не бачила.
Хоча до човні інтерес кити все-таки виявляють. Був випадок, коли один з китів перегородив дослідникам шлях і виринув просто перед човном. Тоді група зупинилася: не стала заважати тварині. Кіт якийсь час спостерігав за човном ззаду, виринав і знову повертався на попереднє місце. Через якийсь час він відплив. Можливо, кита залучили вібрації або звуки мотора.
Кировчанин пять лет подряд ездит на Сахалин изучать популяцию серых китов природа
Деякі кити виявляють цікавість до човна і підпливають дуже близько. Фото: Матвій МАМАЄВ
«ДОВЕЛОСЯ РІЗАТИ МОТУЗКИ»
Іноді групі дослідників все ж доводиться втручатися в «морське життя». Наприклад, стежити за тим, щоб діяльність рибалок ніяк не заважала тваринам.
– Наші колеги з інших груп знімали місце годівлі з квадрокоптера, – поділився спогадами кировчанин. – Ми звернули увагу, що з дна стирчить товста мотузка. Ймовірно, її залишили якісь рибалки.
Пропливав повз кіт зачепив канат і, мабуть, злякався торкання – заметушився у воді.
У підсумку учасники експедиції вирушили до мотузки і намагалися її витягнути. Але хлопцям не вдалося цього зробити, так як до мотузки був прив’язаний важкий вантаж. Канат довелося обрізати. Всього таких «хвостів» у морі дослідники обрізали близько 200 метрів.
КРИТИЧНО ЗАГРОЗЛИВИХ ПРОСТО ЗАГРОЗЛИВІ
Зараз Матвій переїхав з Кірова до Москви і поступив до аспірантури в Інститут проблем екології та еволюції, де працює молодшим науковим співробітником. Свої експедиції молодий чоловік планує продовжувати. За словами дослідника, за п’ять років його поїздок в світі китів на Сахаліні відбулися деякі зміни. Наприклад, в популяції з’явилося 30 нових китів. Крім того, Міжнародний союз охорони природи перестав відносити сірих китів до категорії «критично загрозливі» і переклав просто «загрозливі».
– Раніше популяція китів на Сахаліні вважалася повністю вибитою, – розповідає кировчанин. – Поступово роках у 80-х почали з’являтися відомості, що біля острова Сахалін все ж водяться сірі кити. Проект, в якому ми беремо участь, почав свою роботу в 1996 році і підтвердив, що сахалінські кити є. З тих пір почалися щорічні експедиції і моніторинг китів. Крім того, з’явилася інформація, що сірі кити генетично схожі на чукотських китів, тобто вони можуть злучатися і виробляти потомство, а це значить, що вони не настільки «угрожаемы».
Кировчанин пять лет подряд ездит на Сахалин изучать популяцию серых китов природа
Морського мешканця досить махнути хвостом — і вся група опиниться за бортом човна. Фото: Матвій МАМАЄВ
Зараз Матвій мріє відправитися в експедиції в нові місця, наприклад на Камчатку або на Чукотку. Також молодій людині було б цікаво попрацювати з іноземними колегами. Однак, за словами кировчанина, він залишить роботу на Сахаліні тільки після того, як йому буде кому передати накопичений досвід.
дякую