Взагалі-то я спеціаліст з компенсацій та пільг в банківській сфері, але вольовим рішенням керівництва на нас поклали почетнейшую обов’язок видати співробітникам карти в рамках нещодавно стартував зарплатного проекту. Новий Проект, в процесі вилазять баги; винні, природно, ми, але я працювала в касі і в техпідтримку, тому мене не так просто дістати. Але один персонаж — задрот задрот — порадував окремо.
— Я не буду підписуватись гелевою ручкою, я завжди підписуюсь тільки кульковою! Це принципово!
Поруч лежить звичайна кулькова, гелевою пишу я.
— Щось у вас тут пробіл! Ви мені тут напишете потім!
Графа «кредитний ліміт», пробіл шириною в один символ. Впихну-но йому туди сто мильонов.
— А навіщо мені пін-код? Мені не потрібен пін-код, навіщо мені ним користуватися?
Показую на людину, відповідального за проект, який сидить в півтора метрах від мене, і кажу: «Ви прямо зараз можете задати ці питання йому». Навіть не піЕкшн шов, ссыкло. А як дівкам мозок чіпати — це будь ласка.
