А мене задовбали ось такі матусі. Запам’ятайте, вам ніхто нічого не винен тільки тому, що ви зробили абсолютно природне для всіх жінок річ — народили дитину. Ви не вчинили геройського вчинку, не врятували (утрирую) людину з пожежі. Але раптово ви раптом відчули себе пупом землі, якого всі зобов’язані.
Чому продавщиця з магазину, вчителька або навіть медсестра не спопеляють на вулиці всіх перехожих поглядом: один їй дорогу перегородив, інший, собака, двері не притримав, а треті не розступилися у неї на шляху в німому поважаючи її королівською ходою по тротуару?
Що у вас переклинює в мізках з народженням дитини, поясніть?
Вам не поступилися дорогу? А ви, коли плететесь з цією коляскою, сильно стежте, хто там йде ззаду, як правило, швидше вас? Вас хоч на міліграм турбує думка про те, що комусь не подобається повзти вашим улиточным кроком? Вам плювати, от і їм плювати. Справедливо?
Чолов’яга посмів двері не притримати? От козел! Тільки знаєте, що? У здорованю можливо є три виправдання: він фізично не може (хіба мало, грижа у людини), він не дуже догадливий (всі ми не Ейнштейни і можемо затупити або задуматися про своє). І третє — найбільш ймовірне. Його виховала рівно така ж, як ви матуся, яка захищає сина, яка зводить його в ранг божества і захищає взагалі від усього: від сторонніх поглядів, від роботи, від відповідальності! Знаєте, з вашими судженнями я не здивуюся, якщо 18 років знайду на цьому сайті ваш пост про те, що якась повія нагуляла спиногрыза, а тепер ваша двометрова кровиночка ще, виявляється, повинна їй притримувати двері. Підозрюю, що ви додасте, мовляв нічого було ноги розсовувати, раз двері сама відкривати не готова.
Я не чайлдфрі, я хочу бути матір’ю. Але мені заздалегідь страшно і соромно, що я можу перетворитися ось у таку озлоблену мегеру, готову розірвати будь-якого в радіусі кілометра просто за те, що він існує.
Для порівняння розповім про свою подругу. Її синові 1,5 року. За весь цей час я чула від неї обурення з приводу ставлення до дитини тільки два рази. Перший раз чоловік вигулював агресивну собаку без повідка, і вона спробувала напасти на подругу, прогуливающуюся з сином в кенгурушнице. Це була Екшн сно об’єктивна небезпека. А в другій її обурила відсутність пеленального столика в аеропорту. Аеропорту його установка коштувала копійки, а людям було б набагато зручніше. Всі! В усьому іншому люди і життя молоду маму нічим не дратують і не засмучують. Я дуже постараюся брати з неї приклад.
Ну, а по-людськи бажаю вам, щоб малюк швидше доріс до віку, коли його не треба годувати кожні 3 години, і ви б, нарешті, виспалися. Може, виявиться, що не така вже й погана?
