Задовбали любителі робити далекосяжні висновки з окремих фактів.
У мене, наприклад, є хобі — люблю шити. На життя я заробляю зовсім іншим, а це — свого роду розвага з користю. Ну от подобається мені спостерігати, як з простого шматка тканини на світ з’являється річ. Та й одяг, зшитий точно за моїми мірками і в нравящемся мені колір і фасон — радує.
Моєму захопленню п’ять чи шість років. І за цей час я від різних знайомих дізналася про себе багато нового і несподіваного.
По-перше, раз я займаюся рукоділлям, то, отже, мрію стати ведичної дружиною, носити спідницю без трусів і поклонятися чоловіка-годувальника.
По-друге, чоловік тримає мене в чорному тілі і не дає грошей на одяг, ось і доводиться викручуватися. Знали б ці прекрасні люди, скільки коштує хороша тканина і якісна швейна машинка!
По-третє, кращим подарунком на будь-яке свято для мене буде подерта дідусева брезентовий спецівка, провалявшаяся в гаражі з сімдесятих років. Я ж така рукодільниця, неодмінно дам з неї вбрання від кутюр. При цьому робити презент треба з обличчям людини, що вручає жебракові абонемент на довічне безкоштовне харчування.
По-четверте, я напевно мрію пошити малознайомій людині повний комплект одягу: від трусів до зимового пальто. Зрозуміло, безкоштовно. Я отримую задоволення від процесу, які ще гроші? І навіть за матеріал платити він не буде: у мене ж повинні бути в засіках якісь шматки й обрізки, от з них і можна зшити!
А ще-п’яте, шосте і так далі. Все це взагалі мене не стосується і відноситься скоріше до голосів в голові авторів подібних висновків. Проблема тільки одна — це все працює, як дитяча гра «Зіпсований телефон». На початку місяця скажеш приятельці, що цю спідницю сама собі пошила, в кінці дізнаєшся від зовсім іншої людини, що із-за таких, як ти, в країні досі і не настала повна перемога фемінізму над мерзенними патриархалами. І ось це якраз і задолбали!
