Задовбали люди, які вважають своїм обов’язком відзначити худобу людини.
Мені 26 років, дівчина. Зріст 163 см, вага 53 кг Здається, це відповідає якийсь там формулою нормальної ваги. Але ні, ні, я все життя чую колючі зауваження про те, яка я худа.
У дитинстві лікарі млосно закочували очі, коли я підставляла оголене тіло під їх стетоскопы, і дружно призначали аналізи на, вибачте, яйцеглист. Батьки описували мою комплекцію як «велосипед» і радили носити спідниці достовірніше, одяг попросторнее, щоб не було видно, яка я «худа». В юності від своїх ровесниць я тільки й чула, що я «дошка», на фізкультурі я стабільно вловлювала жарти в дусі «не грими кістками»… На початку вагітності тільки лінивий не сказав, що зараз мене «рознесе», хоча я і набрала всього три кілограми за весь час (це, до речі, теж не була обійдена увагою, адже я «дитину голодом морю»). Ну, а розмови на тему «не завагітніти/не народити з такою вагою» і «молока не буде» — це взагалі окрема історія.
При всьому цьому я володію дуже хорошим апетитом і, напевно, метаболізмом, тому що вага не змінюється, незважаючи на далеко не збалансоване харчування.
Я розумію, що, найімовірніше, людьми рухає банальна заздрість. Наприклад, дівчата, які в шкільні роки пишалися виявленими у себе формами і закидали мене за відсутність оних, зараз зі скрипом вміщують свої тілеса в одяг 48 розміру, хоча я досі ношу будинку деякі речі, в яких ходила ще в десятому класі. Можливо, я просто, як кажуть, ведусь на такі зауваження, тому що засуджують і дозволяють собі подібні жарти. Але, зізнатися, складно не реагувати, коли все життя на тебе мимохідь поправляють ярлик «худа», який був навешан ще батьками. Так і в сторону інших людей тендітної статури я часто чую зауваження та жарти.
Думаю, люди моєї комплекції не з чуток знають, наскільки далеко можуть зайти оточуючі, обговорюючи їх худобу. Чому в нашому суспільстві не прийнято говорити в обличчя, що людина товстий, а що худий — будь ласка?!
А тепер давайте уявимо, що ви при зустрічі з людиною, у якої є ознаки зайвої ваги, скажете: «Ну ти і жирний! Взагалі нічого не змінюється, взагалі не скидываешь анітрохи». Або: «Слухай, ти такий товстий. Може, тобі до лікаря сходити?» Хіба це прозвучить нормально?
Єдиний прийом самозахисту, який я виробила, це перевести погляд на отвисшие боки або живіт яка запитує зі словами: «А ти, я дивлюся, у прекрасній формі». Грубо, але певний кайф приносить.
Хоча, звичайно, все одно задовбали.
