Почну з того, що я працюю в індустрії комп’ютерних ігор. Працюю вже не перший рік, і зараз виникла необхідність розширення штату міжнародної команди. Зокрема, потрібно набрати на аутсорс під десяток людей зі знаннями різних мов.
Аутсорс — не штат, вимоги нижче, обмежилися оголошеннями на тематичних ресурсах і в соцмережах «знайомим». Явних запитів трохи — ту або іншу мову в стані, близькому до носія, уважність і бажання працювати з іграми. І ось всі ці люди повалили до мене на «перший огляд».
Вже за пару днів мене задовбали люди, які стійко бекають: «Ігри — це несерйозно…» — самі при цьому нічого не вміючи і не слухаючи жодних пояснень, але при цьому приползая в чат на вакансію.
«Ну мені треба подумати, я щас в одному офісі пишу проект, там перспективи…» Хлопець, я чудово знаю, що це за проект і що перспективи у нього як у триногою тумбочки. Ти там сидиш тільки тому, що вони не знайшли нікого на такі копійки. Зате за твій нещасний італійський з дому ти отримаєш вдвічі більше. А программеры твого ж мови, які сидять в нашому офісі, отримують рівно в п’ять разів більше за тебе, тому що нормально його знають, а не як ти! А ще одна помилка може обернутися втратою пари мільйонів за годину. І добре, якщо рублів.
«Нормальний перекладач в ігри не піде. Та й взагалі я хочу в офіс, а не аутсорс!» Це заявляє дівка, яка з’їздила на кілька років на навчання в іншу країну за рахунок батьків і за свої 25 із великим плюсом ніде серйозно не орала. Тому що «по студентській візі працювати не дають». Забавно, що її колега по навчанню встигла там непогано попрацювати та — та-дам! — в ігровій компанії, тому зараз має непогану посаду вже в РФ.
«Мені що, до 30 в іграшки грати? Там потім переклад куди-то буде?» А це дівка, яка після лінгвістичного сидить в колл-центрі вже три роки і отримує стільки, що навіть кімнату важко зняти. Дівчинка моя, у нас велика частина продюсерів, наприклад, сильно постарше тебе, і на їх вакансії в «іграшки» конкуренція крутіше, ніж на іспитах в МДУ.
«Ну я після відпустки ще напишу, на два тижні їду. Ви ж все одно нікого не знайдете, кому це треба?» Їдь давай, хлопче, ось ти нам точно не потрібен. За два тижні ми отсмотрим під сотню таких, як ти, і з упевненістю знайдемо краще. А ти далі катайся по відпустках «10 днів у туреччині-все-включено» на свою ЗП продавця-консультанта.
«А стеля зарплат який? У вас, мабуть, більше півсотні і боси не отримують, мені таке не треба…» Дорогий мій, ось цікавитися стелею зарплат точно не тобі, расклейщику оголошень після інституту. Полтинник — це стартова зарплата у самих новачків, а скільки отримує в місяць керівник відділу, ти за рік не заробляєш…
Ну ОК. Продовжуйте сидіти у вашій жопі далі, я знайду нормальних людей. Ті, кому ліньки навіть глянути аналітику розвитку індустрії і рівень зарплат, нам і даром не потрібні. Навіщо ви щойно до нас приходьте — чорт знає.
