А ви знаєте, що знаменитий фільм “Через терни до зірок” має нову версію, відмінну від класичної 1980 року?
Якщо так, не поспішайте йти, може ви знайдете цікавим процес створення цієї версії.
Історію, розказану Кіром Булычевым, в 1980 році на екран переніс режисер Річард Вікторов. Це завдяки йому в 1973-1974 роках з’явилися на екранах космічні одіссеї “Москва-Кассіопея” і “Отроки у Всесвіті”. Новий фільм був теж про космос, про дружбу і любов, про лиходіїв і світ, який вони хочуть підпорядкувати собі
А в 2001 році Миколою Вікторовим, сином режисера Річарда Вікторова, була випущена перероблена версія фільму.
Ось що про нову версію пишуть в офіційних джерелах
“Проведена цифрова обробка зображення, відновлення кольору, перероблені деякі спецефекти, записана повністю нова звукова доріжка у форматі Dolby Digital. Тривалість фільму приведена у відповідність зі стандартами сучасного кінопрокату”
Але що стояло за цими скупими словами?
Коли продюсер кіностудії “Мосфільм” Михайло Косирєв починав проект по відновленню фантастичних фільмів Річарда Вікторова, він ще не знав, що будуть труднощі з пошуком вихідного матеріалу. Він знав, що якщо і існують фільми, які можна відновити так, що б люди знову пішли на них в кіно, то це “Отроки…” і “Терни…”
Що б зробити фільми Вікторова сучасними їм треба було додати об’єму. Тобто практично заново переписати звук. А зробити це міг тільки сам Річард Вікторов. Але…
Але Річард Вікторов помер. Відновлювати фільм “Через терни до зірок” взявся режисер Микола Вікторов, який пропрацював останні 15 років в системі кіно – і телевиробництва, з сучасними технологіями знайомий не з чуток. Крім того, саме він знає всі тонкощі і хитрощі фільму, що дозволяють не тільки якісно відновити його, але і повернути на місце частина досить ефектних сцен, які не ввійшли туди з різних причин.
Ось тут то і з’ясувалося, що вдова режисера актриса Надія Семенцова-Вікторова ось уже двадцять років зберігає щоденники, режисерські сценарії і зрізання не ввійшли в фільми
Стало зрозуміло, що в ході робіт над картинами можна відновити не тільки зображення і звук, але і авторський монтаж фільмів. Це було настільки цікаво, що практично всі, від кого залежав проект, захопилися цією ідеєю. Кіностудія ім. Горького передала авторські права, Міністерство Культури Російської Федерації виділив кошти і гарантувало масштабну підтримку. Було вирішено не просто відновити фільм, а в повній відповідності з сучасними можливостями кіновиробництва створити нову (авторську) версію знаменитої фантастичної картини
“Вирішивши відновлювати “Терни…”, – розповідає Михайло Косирєв, – Ми думали, що основні проблеми будуть пов’язані з пошуком фінансування. Однак, перші ж тижні роботи з проектом показали, що нестача коштів – це квіточки… Першої ягідкою став лист з лабораторії “Мосфільм-колор”, в якому говорилося, що стан проміжного позитива таке, що відновити його якісно не представляється можливим… Шок від цієї звістки ще не пройшов, коли прийшло наступне повідомлення – роздільної запису звуку для “Тернів” теж ніде немає”.
Легко уявити, що відчував продюсер при вигляді холодного ангара, забитого раритетними фільмами. Однак, за кадром залишилися емоції спеців з Совэкспортфильма. Залишається тільки здогадуватися, якими словами вони висловлювали свої почуття, коли в результаті приватизації, “нові господарі” у Совэкспортфильма відібрали склад і швиденько викидали під дощ тисячі коробок з фільмами.
Тоді був здійснений героїчний перекидання фільмів під дах. Ніхто й припустити не міг, наскільки складними і затягнутим виявиться питання виділення під сховище відповідного приміщення.
Пошуки копії фільму, придатної для відновлення тривали майже місяць і тільки завдяки “Совэкспортфильму” якісна плівка таки була знайдена. Холодною зимою 2001 року продюсер знайшов 70-мм копію фільму в промерзлому ангарі, куди “Совэкспортфильм” змушений був перевезти всі свої фонди. На щастя мороз і вологість не встигли знищити фільм і саме цю копію взяли за основу при відновленні.
– З незліченних гір з шедеврами радянського кіно ми вибрали 15 коробок з позначкою “Через терни до зірок” – продовжує Михайло Косирєв. – І ми були раді, що встигли врятувати хоча б один фільм.
Виявилося, що еталонна копія фільму, записана на плівці 35 мм, не збереглася. Сліди її загубилися в надрах Совэкспортфильма. Ця обставина помітно ускладнило проект і призвело до значних додаткових витрат. На Мосфільмі нам доводиться здійснювати подвиг, що б перевести фільм з плівки 70 мм (ця копія збереглася) на загальноприйнятий сьогодні формат 35 мм.
Директор ММ-Кіно (дочірня фірма Держфільмофонду) Олександр Мелех так коментує факт зникнення еталонної копії фільму: “Швидше за все фільм був нелегально проданий ще на початку дев’яностих. Саме тоді “безслідно зникли” найкращі наші фільми”
Не так то просто записати новий звук до старого фільму. Дуже часто неможливо досягти справжньої глибини просто тому, що старі фільми знімалися під площину і моно звук. Зображення раритетних стрічок тупцює в середині екрану, не даючи звуку поширитися по залу: трохи луни, і шум дощу… Саме тому, багато режисерів, беручись за відновлювальні роботи, звук не переписують (трохи почистять і добре). Це називається mono dolby (звучить так само безглуздо, як “космічний корабель на дровах”).
Фільми Річарда Вікторова вирішили записувати за всіма канонами Dolby Digital. Картини зняті так, як ніби режисер передбачав появу об’ємного звуку. Просто гріх не скористатися цим і не наповнити фільми об’ємом: хлюпанием води і шарканьем ніг за спиною Нії в печерах на планету Десса, прольотом космічних кораблів, співом птахів і шумом моря на Землі. Для запису шумів використовувалися сучасні методи моделювання звуку
Акторів вирішили писати за абсолютно новою методикою, що імітує запис звуку при зйомці. Рухомі мікрофони, дозволять дуже точно відтворювати зміна звучання голосу залежно від руху персонажа в кадрі. І хоча зникнення мовленнєвої фонограми фільму значно збільшило бюджет, але можливо, саме ця втрата дозволила наповнити фільм, в прямому сенсі, по-справжньому сучасним звучанням
Для початку треба відновити те, що збереглося. Широка плівка (Свема 70мм) з фільмом була доставлена на студії Мосфільм-Коллор. Що б відновити вмираюче зображення і перенести його на плівку сучасного якості (Кодак 35мм), тут виготовили спеціальне обладнання, здатне працювати на стику двох форматів
Первісна вартість виробництва фільму “Через терни до зірок” була дорівнює п’яти мільйонам рублів. Однак, було б наївним вважати, що у вісімдесятому році чиновники не постаралися б цю суму скоротити. В принципі, режисер Річард Вікторов на це розраховував, але чи міг він припустити, що сума скоротитися вдвічі. Урізаний бюджет урізав і зображення. У 2001 році саме зрізані епізоди було вирішено зняти. Для цього використовувалися старі костюми, збережена на студії ім.М.Горького. Оператор-постановник нової версії “Тернів…” Шандор Беркеши вважається сьогодні одним з найбільш досвідчених операторів. Для того, що б ідеально вписати нові шматки в старе зображення він використовував спеціально підібрану плівку, вік якої забезпечував розмитість картинки, характерну для відновленого зображення. Всі нові епізоди підганялися за кольором, а вже потім оброблялися на графічних станціях
Незважаючи на те, що у нову версію “Тернів…” увійшло багато невідомих епізодів, тривалість її скоротилася майже на 20 хвилин, що, до речі, дозволило її ідеально вписати в формат сучасного кінопрокату. Таке різке зменшення метражу фільму було досягнуто за рахунок збільшення динаміки зображення. Образно кажучи, режисер підрубав хвости більшості епізодів фільму. Так само були безжально скорочені сторонні сцени, вписані в фільм “за наполяганням партії і уряду”.
Нова версія фільму спочатку була зібрана на комп’ютері і тільки потім перенесена на монтажний стіл, де режисер і монтажер працювали з плівкою
З щоденників Річарда Вікторова видно, що найбільшу головний біль при зйомці “Тернів…”, він відчував працюючи зі спецефектами. Недосконалість обладнання та брак коштів перетворювали хороші ідеї в фарс. Наприклад, робота-дослідника з рятувальної станції Астра бутафор всупереч ескізами зварив із бляшаних відер, ніж привів режисера і художника в сказ. Нового робота виготовляли в такому режимі терміновості, що ні про яку правдоподібності мова вже не йшла (без жерстяних відер на голові та ладно). Нова версія “Тернів…” такими ляпами не грішить. Космопорти, міжпланетні кораблі, телепортації і руху біомаси промалювалися на графічних станціях
Не секрет, що композитор Олексій Рибніков частково використовував одні й ті ж музичні теми для опери «Юнона і Авось» та х/ф «Через терни до зірок». У новій версії більшість тем було замінено музикою Дмитра Рибникова, сина Олексія Львовича. Проте основною темою нової версії стає так звана тема «Гроза», написана Олексієм Рибніковим виключно для «Тернів». Крім того, обидві версії фільму починаються з відомої теми «Світ зірок», в новій версії лише трохи змінена аранжування
У фіналі оновленої версії фільму з’явився напис: “Всі кадри гинучій планети Десса зняті на планеті Земля”, вирізана редакторами у першій версії – її тоді визнали її неприпустимо гострої
Але це ще не все. Переозвучування фільму Миколі Вікторову дуже не сподобалася: “З часом прийшло розуміння, що це було величезною помилкою. У батька в картині були приголомшливі нюанси, всі репліки чудово зіграні з інтонаційною точки зору, добре лягала музика. Все це відновити було неможливо, у новому варіанті звук вийшов так собі, і до цього року я переживав, що не вийшло зробити добре”.
Але в 2009 році сталося диво – В Держфільмфонді знайшли оригінал плівки, хоча в 2001 говорили про те, що вона не збереглася. Зовсім випадково виявили та аудіо-доріжку, причому з унікальним для 1980-х шестиканальним звуком. Завдяки сучасним технологіям, вдалося вичавити з «знахідок» максимум якості і до жовтня 2009 року повністю оновлена версія фільму була готова.
