Мої батьки дуже люблять відпочивати великою компанією. Незважаючи на те, що відпочинок у нас проходить за кордоном, ми будемо летіти туди з половиною літака знайомих і друзів. Зрозуміло, десь у 80% є діти, частіше усього дошкільного віку. Та ні, мене не задовбали діти на відпочинку. Мене задовбали їх батьки та їх ставлення до мене.
Чому-то просто кожен друг батьків з маленькою дитиною упевнений, що раз він їде на відпочинок з підлітком, то няню можна дитині не брати (всі люди заможні, у деяких дітей нянь взагалі кілька) і самому їм не займатися — є ж підліток!
Дорогі мої, я буду рада вам допомогти і посидіти з вашою дитиною декілька годин, але не готова перетворюватися в цілодобову няньку. Я точно так само приїхала відпочивати, точно так само хочу піти туди, куди не пускають дітей, і дітей взагалі-то не особливо люблю. Тому дуже негарно з вашого боку:
-
в 8:30 ранку (на відпочинку я встаю о 10) дзвонити мені і говорити, що зараз до мене навідається Машенька/Петро/Васюшка/Маришка, кидати трубку і не відповідати на зворотні дзвінки, а після цього ще й обурюватися, чому це я не відкрила двері вашому чаду. Може бути, тому, що я спала і не була готова сидіти з вашою дитиною?
-
просити мене посидіти з вашим чадом, поки ви сходіть в номер, і випаровуватися до пізнього вечора, при цьому відключивши свій телефон;
-
забороняти мені купувати собі цукерки, тому що вашій дитяточке їх не можна, і йому буде прикро (факт того, що я вже давно того віку, коли сама можу вирішувати, що я буду їсти, геть ігнорується);
-
коли я прямо кажу, що сьогодні посидіти з вашою дитиною не можу, тому що у мене інші плани, в які дитина ну ніяк не вписується, влаштовувати скандал і називати мене егоїсткою;
-
кричати на мене за те, що, виявляється, ваша дитина з’їв щось не те, поки був зі мною на вечері (при цьому мене ніхто не попереджав, що у такого-то чада алергія на те-то, і взагалі, що вам заважало самим відвести дитину на вечерю?);
-
відправляти дитину до мене в номер, навіть не спромігшись дізнатися, я взагалі в ньому чи ні, а потім скандалити, чому ваша кровиночка сиділа під дверима декілька годин;
-
пропонувати мені забирати на ніч дитину (а то як це, я в кімнаті одна, а ви великою родиною?) і, отримавши відмову, ображатися і називати мене егоїсткою;
-
ображатися, коли я кажу, що займаюся, тому дитина в номері мені заважає (ну, дитяточко само тихо посидить! І що, що йому п’ять років, і поняття «посидить тихо» апріорі не має відношення до дітей цього віку);
Ви, напевно, ставите питанням: «А що тобі заважає їх послати далеко і надовго?» Це слушне зауваження, але якщо я раптом тільки заїкаюся, що їхні діти — їх відповідальність, то потім мене чекає лекція від батьків, що це їх друзі, тому не можна бути грубим з тіткою М. і дядьком П., при цьому обов’язково слід фраза, що через мене вони лаються з людиною, з яким дружили ще задовго до того, як на світ з’явилася я.
Тому, шановні друзі моїх батьків, задовбали! Якщо ви берете на відпочинок дітей, то давайте якось самі вирішуйте, як їх розважати. Я відпочиваю нітрохи не більше вашого, я навіть не пропонувала свою допомогу, у мене багато своїх справ, тому нема чого на мене спочатку перекладати свої обов’язки, а потім лаятися, що щось пішло не так. Кожен відпустку таке. Дістали!
