Да ладно, заново народиш

522

13 вересня у мене благополучно помер жорсткий диск. Йому було чотири роки і два з половиною місяці, і там було все. Всі малюнки, різні кльові картинки, які я вже навряд чи десь знайду, відео, музика, записи цікавих посиденьок в скайпі… Все, що було мені дорого. І найголовнішою цінністю були тексти загальним обсягом сторінок в 800-900. Це були уривки історій з різних ігор, враження про книгах, фільмах.

Почесне місце в папці з усіма текстами займала історія, яку я почала писати в 11 років, коли у мене тільки-тільки з’явився інтернет, і я полізла в одну з численних MMORPG. Відштовхуючись від світу гри, я почала писати свою власну історію, по крупицях стала створювати новий світ і в підсумку хотіла повністю віЕкшн ти від самої гри, створивши щось нове і цікаве. Тепер від цієї історії залишилося лише п’ять голів, які я заздалегідь зберегла на флешці, кілька скріншотів, відправлених друзям, і пара таблиць з даними про деяких персонажів, які я просто запам’ятала.

Це передісторія. Звинуватити тут я можу тільки себе, тому що не зробила копії заздалегідь. Хто ж знав-то?

Коли ОС видала повідомлення про неполадки з жорстким диском, мені стало страшно, тому частина файлів на флешку я перекинула. А потім комп’ютер погас, і більше не включився.

Мама, почувши дивні звуки, влетіла в мою кімнату і побачила чудову картину: я сиділа перед системником і ридала. Від мене років десять сліз не бачили — це було дивно. Весь день мене втішали, а я просто намагалася не зірватися — воліла б, щоб цього ніхто не бачив.

Ви могли б подумати, що задовбали мене втіхи і я тут взагалі офігела. Але ні, справа зовсім не в цьому.

Дізнавшись, що я в одну мить втратила історію, в яку вклала шість років (14 вересня їй виповнилося рівно шість — вона перекочувала зі старенького комп’ютера на новий), найближча мені людина не знайшов нічого кращого, ніж сказати: «Да ладно тобі, заново напишеш».

Задолбали. Я закатувала очі і переписувала твори, на які вчителька майстерно проливала каву або чай і говорила: «Да ладно, заново напишеш». Я переробляла. що було запорото іншими під слова: «Да ладно, щас все заново зробиш». Але в цей раз в голові була лише одна думка. Ось помру я, і скажуть тобі: «Да ладно, заново народиш».