Чудеса в офісі

117

Приклад номер один. Людина протягом п’яти годин поспіль клікає мишкою раз на пару хвилин одну і ту ж не яка спрацьовує кнопку в програмі, зовні імітуючи діяльність питтям чаю і перекладання паперів. На всі питання відповідає, що ніяких проблем, не дає доступу до компу, в результаті баг таки виганяється зі скандалом, мало не з бійкою, адже терміни горять.

Приклад другий. Чоловік почав креслити на комп’ютері в 98 році. При цьому він проводить паралельні лінії, орієнтуючись по пікселях монітора (привіт побратима по нещастю з недавньої історії), не звертає уваги на товщину ліній та інші вимоги Гостів, а слова і навіть окремі цифри (!) копіює з інших проектів. Перед друком креслень хтось інший повинен кидати всі справи і приводити жахливу мішанину до прийнятного вигляду, а то замовник не прийме.

Приклад третій. У інженера параноїдальна ідея, що хтось хоче скористатися його працями в особистих цілях. Тому він відмовляється відкривати файли людям, з якими працює над одним об’єктом, зі скандалом погоджується роздрукувати шматок креслення, мовляв лінійкою померите і вичертите самі. За допомогою начальника відділу і чиєїсь матері можна випросити вирізаний шматочок dwg-файлів, але і той може бути стертий раніше, ніж колега Екшн де до кабінету, щоб скопіювати.

Все це люди різного віку і статі, їх багато, і прикладів самого різного толку — без рахунку. Але у всіх цих персонажів є одна загальна риса: вони не цінують ні свою, ні чужу час. Як же мене задовбали пожирачі робочого часу! І чому керівництво продовжує за них триматися? Від них користі менше, ніж від студентів, а на їх місцях могли б сидіти грамотні фахівці і просто адекватні люди.